2020

Постійне посилання на фонд

https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/3343

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 60

Автоматизація підготовки даних для географічного блока ахівної бази даних
(2020) Прокоп, Ю. В.; Трофименко, О. Г.; Прокоп, А. С.; Prokop, Yuliіa V.; Trofymenko, Olena G.; Prokop, Artem S.
Анотація. Створення архівних інформаційно-пошукових систем є одним з актуальних напрямів розвитку української архівної галузі. Проте реалізація його потребує внесення до баз даних величезного обсягу інформації, причому цей процес нині не автоматизований, а тому потребує значних людських ресурсів для введення даних вручну. Метою роботи є дослідження автоматизації процесу підготовки даних для географічного блока архівної інформаційно-пошукової системи із джерел різного формату: електронних реєстрів, вебсторінок, паперових друкованих видань, рукописних архівних документів тощо. Пропонується підсистема для підготовки даних, яка складається з модулів пошуку джерел інформації, видобування даних, ідентифікації даних і внесення інформації до бази. Значну частину роботи в підсистемі було автоматизовано, тому вона вже не потребує ручного введення даних. Вибір методу видобування і попереднього опрацювання даних залежить від джерела інформації. З урахуванням специфіки завдання можна припускати, що більшість джерел є або друкованими виданнями, або рукописними архівними документами. Тому першим кроком для їх опрацювання має бути сканування і розпізнавання тексту за допомогою поширених програмних засобів або нейронної мережі. Отриманий із джерел неструктурований текст методом синтаксичного аналізу трансформується у структурований і заноситься в таблиці певного шаблону. Видобуті дані мають бути ідентифіковані, відомості про тотожні адміністративні одиниці – об’єднані та внесені в базу даних. Запропонована підсистема підготовки даних була реалізована на прикладі підготовки географічних відомостей для Миколаївської області. Практична значимість отриманих результатів полягає в тому, що використання запропонованого алгоритму дозволить автоматизувати заповнення географічного блока даними інших регіонів для використання в регіональних тематичних архівних базах даних і загальнодержавній архівній інформаційно-пошуковій системі.
Development of databases interconnection “Essences” information model for cyber-physical production systems additive cyber design creation automation
(2020) Yevsieiev, Vladyslav V.; Bronnikov, Artem I.; Євсєєв, В. В.; Бронніков, A. І.
Анотація. Розвиток сучасного високотехнологічного і конкурентноздатного виробництва не можливий без впровадження концепції Industry 4.0 і технологій Industrial Internet of Things (IIoT). На базі даних концепції і технологій були проведені дослідження, пов’язані із розробкою і впровадження Сyber-Physical Production Systems (CPPS), які базуються на принципі “Digital Twins” (DT). Синтез цих концепцій, технологій і принципів дозволяють реалізувати підхід до “Smart Manufacturing” (SM), що дає можливість досягти показників “Lean Production” (LP). Розробка CPPS є складним синтезом фізичних параметрів, які виходять безпосередньо з датчиків і виконавчих механізмів, і є кібернетичним складником, у якому реалізується візуалізація отриманої інформації для користувача, забезпечуються механізми управління і прийняття рішень залежно від отриманих даних. Критичний аналіз публікацій із розробки CPPS показав, що нині не існує методології, моделей, методів і технологій, які б дозволили автоматизувати процес розробки CPPS, а існуючі архітектурні моделі розробки 5C, 8C, RAMI 4.0 мають лише описово-рекомендаційний характер. Внаслідок цього виникає складна науково-прикладна задача – розробка нових підходів до автоматизацій створення адитивного кібердизайну CPPS на ранніх етапах створення CPPS. У цій статті представлена структурна схема автоматизованої системи управління розробкою складних CPPS, яка базується на альтернативному підході до автоматизацій розробки HMI адитивного кібердизайну для CPPS на базі концепцій застосування властивостей параметрів і подій графічних елементів (GUI) об’єктноорієнтованих на мову програмування. Для реалізацій поставлених завдань авторами було розроблено логічну схему БД, ґрунтуючись на великих обсягах інформації, необхідної для забезпечення усіх функцій системи, що розробляється. Вона була поділена на окремі блоки залежно від інформацій, яка зберігається і обробляється у них. Для кожного основного блоку була розроблена інформаційна модель взаємозв’язку «сутностей» довідкової та накопичувальної БД. Результати досліджень були реалізовані у вигляді фізичних моделей БД для системи «Автоматизація процесів управління розробкою CPPS», яка дає можливість синтезувати HMI користувача на базі «жорстко» структурованого табличного представлення даних для синтаксичного аналізу і генерацій адитивного кібердизайну. Такий підхід дозволить скоротити час розробки HMI з урахуванням вимоги технічного завдання (ТЗ) із залученням замовника, що забезпечить максимально привабливий та інформативно-зрозумілий HMI для кінцевого користувача CPPS.
Організаційно-управлінські можливості запобігання аваріям морського транспорту
(2020) Гилка, У. Л.; Gylka, Ulyana L.
В сукупності дій, що спрямовані на зниження ризиків аварій, поєднуються конструктивні, технічні, технологічні, безпекові заходи. Певні заходи досягають ефективності, а зниження впливу людського фактору, який спричиняє близько 70 % аварій, досягти не вдається. Масштаби аварійності сягають кількох тисяч аварій щороку, що спонукає до пошуку додаткових підходів. Послідовність пошуку складають такі кроки, як отримання інформації про причини, обставини й характер аварій; аналіз інформації задля виявлення можливостей запобігання аваріям; обґрунтування практичних дій зі зменшення ризиків аварій. В сукупності причин аварій переважає людський фактор, що становить 73 %, далі йдуть конструктивні недоліки та відмови обладнання (15 %), погодні умови та форс-мажорні обставини (8 %). Аварії спричиняються помилками командного складу (25 %), рядового складу (17 %), берегових служб (14 %), лоцманів (5 %), механіків (2 %). На зниження аварійності спрямовується все більше зусиль, але її обсяги й негативні наслідки залишаються масштабними. Міжнародні організації, національні інституції та судновласники розробляють та вживають заходів зі зниження ризиків аварій. Проте головним чином внаслідок людського фактору подолати аварійність не вдається. Проблемою є ефективність донесення вказівок до персоналу. Запропоновані підходи, за допомогою яких можна підвищити ефективність дій із запобігання виникненню аварій. Організаційно-управлінські процедури мають базуватися на таких засадах, як охоплення всього ланцюга професійної підготовки персоналу від навчальних закладів, перепідготовки, атестації, тренінгів; задіяння всіх категорій персоналу включаючи берегові служби, лоцманів, членів екіпажу; використання цільової інформації відповідно до професійно-посадової спеціалізації персоналу; застосування сучасних форм подання інформації (аудіоінструкції, тести, відеороліки за методикою кейсів). Подальші дослідження доцільно зосередити на пошуку шляхів раннього попередження розвитку аварійних ситуацій.
До питання впливу коефіцієнта надлишку повітря на індикаторний коефіцієнт корисної дії циклу двигунів внутрішнього згоряння
(2020) Наливайко, В. С.; Хоменко, В. С.; Авдюнін, Р. Ю.; Nalyvaiko, Vasyl S.; Khomenko, Viktoriia S.; Avdiunin, Roman Yu.
Анотація. Запропонована стаття присвячена знаходженню можливостей подальшого підвищення економічності двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ), тоді як основні можливості для цього практично вичерпано. Пошук шляхів покращення економічних показників двигунів внутрішнього згоряння зазвичай починався з дослідження індикаторного циклу двигуна. У роботі поставлена мета запропонувати такий спосіб дослідження, за якого можна виявити, як окремий показник або чинник впливає на індикаторний коефіцієнт корисної дії циклу. Основним із головних факторів, який впливає на величину і характер зміни індикаторного коефіцієнта корисної дії ηі, є коефіцієнт надлишку повітря α . Без сумніву, використання математичного моделювання є незаперечним для підтвердження переваг моделювання перед застарілими методами розрахунків. З появою електронних обчислювальних машин висока трудомісткість розрахункових робіт вже не є проблемою, почався процес удосконалення методик на основі створення розрахункових моделей проходження робочого процесу. Для вирішення проблеми підвищення економічності двигуна внутрішнього згоряння розроблена термодинамічна математична модель, що дозволяє оцінювати вплив різних чинників на індикаторний коефіцієнт корисної дії двигуна. Найбільш доцільно під час моделювання розглядати окремо вплив коефіцієнта надлишку повітря α на індикаторний коефіцієнт корисної дії ηі. У статті розглянуто можливість створення та практичного використання математичної моделі проходження процесів, які виникають у двигунах внутрішнього згоряння під час їх роботи. Наукова новизна полягає у проведенні дослідження одного з можливих випадків – «моделювання індикаторного циклу двигуна» – з метою визначення впливу коефіцієнта надлишку повітря α на зміну індикаторного коефіцієнта корисної дії ηі. У роботі представлено повний процес від створення моделі до кінцевого результату. Зіставлення результатів, отриманих під час моделювання, з результатами стендових випробувань реальних двигунів показує, що вони збігаються як за чисельним значенням, так і за формою. Це свідчить про те, що математична модель створена правильно. Практична значимість полягає в тому, що представлена математична модель може бути рекомендована як інструмент проведення науково-дослідних робіт для знаходження можливих шляхів підвищення індикаторного коефіцієнта корисної дії циклу двигуна внутрішнього згоряння.
Обґрунтування доцільності мокрої очистки газопилових викидів на шахтній котельні
(2020) Ковров, О. С.; Кулікова, Д. В.; Сушко, З. Л.; Kovrov, Oleksandr S.; Kulikova, Daria V.; Sushko, Zlata L.
Анотація. Мета. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності мокрої очистки газопилових викидів на шахтній котельні та прогнозній оцінці ефективності впровадження порожнистого скрубера залежно від технологічних параметрів процесу газоочистки та розміру частинок пилу. Методика. У статті використано методику розрахунку фракційної й загальної ефективності аерозольних скруберів Агенції з охорони навколишнього середовища США, яка широко використовується в американських університетах та інжинірингових компаніях. Об’єктом дослідження є ефективність мокрої очистки газопилових викидів. Предметом дослідження є ефективність уловлювання твердих часток пилу аерозольним скрубером. Результати. Виконано розрахунок фракційної ефективності порожнистого аерозольного скрубера залежно від технологічних параметрів процесу газоочистки та розміру частинок пилу для технологічних умов промислової котельні ВП «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля». Наукова новизна. Встановлено, що порожнистий скрубер уловлює дрібнодисперсні частки пилу розміром більше 5 мкм, а частки 3 мкм становлять критичний розмір для таких технологічних умов. Уловлювання пилу зростає зі збільшенням його щільності. З огляду на те, що щільність пилу становить близько ρp = 1,5 г/см3, частки розміром 5 мкм уловлюються з ефективністю ηзаг = 99,98 %, а для часток 3 мкм ηзаг = 88,39 % відповідно. Практична значимість. Для технологічних умов котельні шахти «Україна» достатні витрати зрошувальної рідини для задовільної очистки газів від пилу становитимуть QL/QG = 1л/м3, а обсяги утворення промивних стічних вод становитимуть Qст = 22,25 м3/год. З урахуванням фракційної ефективності скрубера залежно від витрат зрошувальної рідини та щільності часток можна припустити, що максимальне уловлювання дрібнодисперсного пилу можливе для фракцій dp ≥ 5 мкм.
Огляд методів верифікації параметризованих моделей
(2020) Дорогий, Я. Ю.; Цуркан, В. В.; Dorogyy, Yaroslaw Yu.; Tsurkan, Vasyl V.
Анотація. Фактично сьогодні відсутній сучасний огляд методів верифікації параметризованих моделей, який би чітко відповів на питання щодо доцільності використання того чи іншого підходу до верифікації параметризованих моделей. Саме тому метою дослідження є аналіз методів верифікації параметризованих моделей. Під час проведення дослідження застосовувалися методи системного аналізу, порівняння та аналізу. Проведено аналіз методів верифікації параметризованих моделей, серед яких досліджено чотири групи методів, таких як аналітичні методи редукції, методи абстракції, символьні методи та методи, засновані на пошуку інваріантів. В аналітичних методах редукції, як правило, зазначається спосіб відображення моделей сімейства параметризованих моделей на одну модель цього сімейства. Для методів абстракції також часто зазначається спосіб відображення параметризованих моделей на одну модель, але ця модель не належить самому параметризованому сімейству, а моделює поведінку будь-якого числа однотипних процесів. Зі способу відображення випливають структурні обмеження на параметризовані сімейства моделей, які можуть бути верифіковані в такий спосіб. Символьні методи зазвичай використовують модифікації символьного підходу до розв’язання задачі верифікації моделей. У методах, заснованих на пошуку інваріанта, шукається або конструюється процес-інваріант, що моделює поведінку декількох процесів системи. В ході дослідження визначено їх основні характеристики, недоліки та переваги. Символьні методи застосовуються переважно для перевірки властивостей безпеки, тоді як багато методів інваріантів застосовні також для перевірки властивостей живучості. Для застосування символьних методів опис параметризованої моделі потрібно представити спеціальною мовою методу, яка зазвичай досить сильно відрізняється від мов опису моделей засобів верифікації моделей. Методи інваріантів використовують описи процесів у вигляді транзиційних систем, розмічених пропозиціональними змінними, а також сумісні з мовами опису моделей засобів верифікації моделей. Методи інваріантів використовують для перевірки специфікації та пошуку контрприкладів наявні засоби верифікації моделей, символьні ж методи вимагають реалізації спеціальних алгоритмів. Як наслідок, визначено найкращу групу методів, яка не потребує розроблення нових мов опису та спеціальних алгоритмів.
Синтез системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи
(2020) Блінцов, В. С.; Алоба, Л. Т.; Blintsov, Volodymyr S.; Aloba, Leo T.
Анотація. Щораз більші вимоги до продуктивності виконання підводних пошукових робіт стимулюють одночасне застосування групи автономних ненаселених підводних апаратів. Організація таких підводних місій вимагає створення високоефективних систем автоматичного керування кожним окремим підводним апаратом як «агентом» групи апаратів, які рухаються на однаковій глибині одним курсом і швидкістю. Такий режим іменується «вирівнюванням». Одночасно необхідно автоматично забезпечити максимальну дистанцію між підводними апаратами, достатню для утримання надійного гідроакустичного зв’язку між ними, тобто режим «когезії», та усунути аварійне зближення сусідніх підводних апаратів, тобто режим «адгезії». Метою роботи є розроблення узагальненого алгоритму, структури системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи підводних апаратів, які виконують спільну підводну місію. Для досягнення поставленої мети використано методи теорії автоматичного керування для синтезу системи керування, методи нечіткої логіки для синтезу законів керування рухом підводного апарата, математичний апарат теорії матриць для моделювання процесів функціонування окремих блоків синтезованої системи керування таким апаратом. Результатом роботи є розроблений узагальнений процес функціонування системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи, який реалізує режими вирівнювання, адгезії та когезії як основні режими групового руху. Для цього використовується інформація від його власних навігаційних сенсорів і додаткових сенсорів навігаційної обстановки, моделювання навігаційної обстановки навколо нього та ідентифікації навігаційних загроз. Наукова новизна полягає у розробленні структури системи автоматичного керування веденим автономним ненаселеним підводним апаратом як «агентом» групи, яка містить блок «Сенсори навігаційної обстановки», блок «Модель навігаційної обстановки», блок «Ідентифікатор навігаційних загроз» і блок «Бортовий керуючий контролер», а також у розробленні матричних інформаційних моделей функціонування вказаних. Практична значимість дослідження полягає у створенні теоретичного підґрунтя для подальших прикладних розроблень систем керування веденим підводним апаратом, що дасть змогу підвищити продуктивність групових підводних пошукових місій.
Технологічні особливості зварювання інфрачервоним випромінюванням елементів інфузійних медичних систем на основі стирольних кополімерів СEБС
(2020) Таланюк, В. В.; Шадрін, А. О.; Кораб, М. Г.; Юрженко, М. В.; Talanyuk, Victoria V.; Shadrin, Andriy O.; Korab, Mykola G.; Iurzhenko, Maksym V.
Анотація. Термопластичні еластомери (ТПЕ) – це матеріали, що мають пружні властивості, які подібні до гуми, однак здатні до плавлення, та яким притаманні всі характерні властивості термопластів. За хімічним складом розрізняють декілька видів термопластичних еластомерів: поліамідні, поліетерові, поліуретанові та стиренові кополімери. Разом із кополімерами широко застосовуються також блок-кополімери, для яких характерна наявність у структурі їхніх макромолекул ланок різних полімерів. До таких полімерів, наприклад, належить стирол-етилен-бутилен-стирол блок-кополімер (СЕБС) – новий біосумісний полімерний матеріал, який знаходить широке застосування в різноманітних галузях промисловості, наприклад, у будівництві, автомобіле- та приладобудування тощо. Стирол-етилен-бутилен-стирол блок-кополімер належить до стирольних блок-кополімерів другого покоління, вироби з яких мають високі фізико-механічні властивості, а його біосумісність також дозволяє використовувати його в медичній галузі. У роботі наведені основні характеристики та проведено аналіз переваг термопластичних еластомерів на прикладі стирол-етилен-бутилен-стирол блок-кополімеру в порівнянні із традиційними для окремих галузей промисловості полімерними матеріалами. Стирол-етилен-бутилен-стирол блок-кополімер – це конструкційний термопластичний полімерний матеріал, який за властивостями подібний до синтетичних каучуків, еластичний або жорсткий залежно від хімічної будови, досить термостійкий, стійкий до впливу різноманітного середовища, зокрема й озону, ультрафіолетового випромінювання й інших атмосферних явищ. Він не має вираженого смаку та запаху, може контактувати з різноманітними харчовими продуктами та біологічними тканинами. Уважається, що стирол-етилен-бутилен-стирол блок-кополімер відносно важко піддається переробці під час розплавлення, тому його іноді змішують із блок-кополімерами, які підвищують його здатність до переробки та формування виробів. Унікальне поєднання теплофізичних, хімічних, діелектричних властивостей, здатність до повторної переробки зумовили широке використання стирол-етилен-бутилен-стирол блок-кополімеру як конструкційного матеріалу та компонента різних компаундів у багатьох галузях промисловості: в автомобілебудуванні – еластичні деталі салону, килимки, пильники, покриття для педалей, ущільнювачі; у побутовій і оргтехніці – гнучкі та теплостійкі деталі, сидіння для велосипедів, еластичні деталі мобільних телефонів, корпуси пультів дистанційного керування, елементи комп’ютерних клавіатур та мишок, гнучкі деталі авторучок, корпуси дитячих іграшок, зубних щіток, елементи аксесуарів для купання – підводних костюмів, ласт, масок; у виробництві інструментів – рукоятки для ручних і електроінструментів, рукоятки ножів, елементи будівельних інструментів – пензлів, кельм тощо; у виробництві взуття – підошви й інші еластичні деталі побутового, спортивного та спеціального взуття; у електротехніці – гнучкі роз’єми, ізоляція дротів тощо; у сантехніці – ущільнення, гофровані гнучкі шланги тощо; у медичній промисловості – гнучкі та жорсткі ємності, медичні трубки, інфузійні та трансфузійні системи, елементи лабораторного обладнання. Насамперед у медичній галузі стирол-етилен-бутилен-стирол блок-кополімер активно застосовується як заміна традиційних полімерних матеріалів, які багато років використовуються та мають багато недоліків.
Прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб із використанням можливостей ML.NET
(2020) Антонюк, Д. С.; Вакалюк, Т. А.; Марчук, Г. В.; Дідківський, В. В.; Antoniuk, Dmytro S.; Vakaliuk, Tetiana A.; Marchuk, Galyna V.; Didkivskyi, Vladyskav V.
Анотація. Комп’ютерні технології з організацією інтелектуальних обчислень переживають свій розквіт. Насамперед це пов’язано з потоком нових ідей, які виходять з галузі комп’ютерних наук, що утворилася на перетині штучного інтелекту, статистики та теорії баз даних. Нині відбувається стрімке зростання кількості програмних продуктів, що використовують нові технології, а також типів задач, де їх застосування надає значного економічного ефекту. Використання машинного навчання для оцінки фінансових ризиків у споживчому кредитуванні забезпечує фінансовим установам економію коштів до 25 %. Особливої актуальності набуває використання засобів машинного навчання для оцінки ризиків кредитоспроможності у проектах «Інтернет фінансів». Проте аналіз останніх досліджень дозволив встановити, що проблемі економічного прогнозування у сфері кредитів приділено не досить уваги. Метою роботи є розробка системи, яка на основі проведеного аналізу даних визначатиме кредитоспроможність фізичних осіб. Методика. У процесі дослідження були використані такі методи дослідження: абстрагування, метод формалізації, аналіз, моделювання. Об’єктом дослідження є прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб. Предметом дослідження є можливості застосування платформи ML.NET для прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб. Результати. Встановлено, що виконання прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб – це задача бінарної класифікації, яку дозволяє вирішити ML.NET – безкоштовна програма машинного навчання для мов програмування C# і F#. У цій роботі за основу була взята база даних банку, який пропонував послуги приватним особам. Послуги включають управління рахунками, надання кредитів тощо. Наукова новизна. У дослідженні була побудована модель та проведено прогнозування оцінки кредитоспроможності фізичних осіб з використанням можливостей ML.NET. Практична значимість. Реалізовано програму для формування набору даних, проведено інт
Метод рівноважного балансування та автоматизація розрахунків усталеного режиму електричної мережі
(2020) Бевз, С. В.; Бурбело, С. М.; Войтко, В. В.; Bevz, Svitlana V.; Burbelo, Sergii M.; Voitko, Viktoriia V.
Анотація. У статті розроблено новий метод рівноважного балансування потужності електроенергетичної системи. Цей метод виконує розрахунок електричної мережі без виділення балансувального вузла в схемі мережі. Метою роботи є уточнення розрахунку усталеного режиму за умови небалансу генерованої та спожитої потужності електроенергетичної системи шляхом зменшення похибки розрахунку струмів у вітках через визначення середньозваженого вектора струмів, що підвищить точність обчислень, та збільшення швидкодії розрахункових процесів в електроенергетичній системі шляхом зменшення кількості ітераційних обчислень. Розроблений метод дає змогу розподілити наявний небаланс рівномірно за всіма вузлами. Запропонований підхід зумовлює відмову від визначення окремого балансувального вузла в схемі, розрахунки за яким призводять до появи похибок. За розробленим методом рівноважного балансування потужностей небаланс розподілиться між усіма вузлами схеми. Водночас струм у вітках схеми буде мати значення, яке може бути отримане під час розрахунків усталеного режиму за класичним методом як середнє значення струмів, визначених під час розрахунку всіх варіантів різних балансувальних вузлів. Для приведення системи узагальненого рівняння до канонічного вигляду в усі рівняння першого закону Кірхгофа треба додати додаткову змінну рівноважного задаючого струму у формі додаткового стовпця одиниць і додаткового стовпця нулів у матриці інцидентності, що складена за другим законом Кірхгофа. У результаті роботи розроблено алгоритм методу, структура якого є лінійною, а сам метод є простим у використанні. Також розроблено засоби автоматизації розрахунків усталеного режиму електричної мережі в середовищі пакету прикладних програм MathCAD. Наукова новизна полягає у відмові від виділення балансувального вузла в схемі електричної мережі під час розрахунку усталеного режиму з рівноважним балансуванням потужності електроенергетичної системи, що забезпечує підвищення точності розрахунку завдяки застосуванню підходу щодо визначення середньозваженого вектора струмів. Практичне значення результатів полягає в тому, що застосування запропонованого методу для рівноважного балансування потужностей вузлів дає змогу зменшити час розрахунку та підвищити точність порівняно з класичним підходом, який орієнтований на введення балансувального вузла, зміна потужності в якому допомагає підтримувати рівноважні потужності між генераторами та навантаженнями системи. Значне збільшення швидкодії розрахункових процесів в електроенергетичній системі шляхом зменшення ітераційних обчислень і підвищення точності обчислень завдяки зменшенню похибки розрахунку струмів у вітках через визначення середньозваженого вектора струмів є головною перевагою розробленого методу рівноважного балансування потужностей. Запропонований метод рівноважного балансування може використовуватися самостійно під час розрахунку електричної мережі.
Аналіз зв’язків керувальних дій у системі автоматичного управління бурінням свердловин
(2020) Кропивницька, В. Б.; Kropyvnytska, Vitaliya B.
Анотація. У статті розглянуто особливості моделювання процесу буріння свердловини для завдань автоматизованого управління. Зроблено поділ бурової техніки на сім підмножин, що дозволило формалізувати завдання автоматизованого управління процесом буріння під час вибору раціонального режиму експлуатації конкретної свердловини. Показано, що кожен рейс долота характеризується кортежем із трьох векторів: показників ефективності та векторів керувальних і збурювальних дій. Визначено складність завдання автоматизованого управління процесом буріння глибоких свердловин, зважаючи на велику множину комбінацій бурової техніки. Проаналізовано проблему вибору оптимального осьового зусилля на долото як основної керувальної дії під час буріння свердловин алмазними та шарошковими долотами. Запропоновано метод вибору базових значень осьового зусилля і частоти обертання, яким відповідає мінімум питомих витрат енергії, що дозволить знизити енерговикористання паливно-енергетичного комплексу шляхом зменшення витрат енергії на процес видобування вуглеводнів. Геометрично показано, що зі збільшенням осьового зусилля на долото частота його обертання зменшується. Це дозволяє зробити висновок про необхідність введення в математичну модель процесу буріння рівняння, яке зв’язує осьове зусилля на долото із частотою його обертання. Результатом дослідження є система рівнянь, яка дозволяє отримати базові значення керувальних дій процесу поглиблення нафтових та газових свердловин з урахуванням обмежень на них. В обмеженнях неявно враховується вибір множини бурової техніки для заданого інтервалу буріння, що забезпечує оптимальний режим роботи за конкретних фізико-механічних властивостей гірських порід. Крім того, отримано рівняння, яке дозволяє визначити зв’язок між осьовим зусиллям на долото та частотою його обертання. Отримані автором результати дослідження можуть бути використані в автоматизованій системі контролю й управління процесом буріння нафтових і газових свердловин роторним способом.
Формування грошових параметрів життєвого циклу проєкту екологістичної системи
(2020) Ковтун, Т. А.; Kovtun, Tetiana A.
Анотація. Зміна світогляду людства та перехід до концепції сталого розвитку потребують застосування сучасних підходів до управління проєктами екологістичних систем, що відповідають вимогам зменшення екодеструктивного впливу на довкілля. Необхідність врахування та ліквідації негативних наслідків функціонування екологістичної системи призвела до потреби подовження життєвого циклу проєкту шляхом введення додаткових еколого-орієнтованих фаз. Зміна складу життєвого циклу впливає на його об’єктні, часові та грошові характеристики. Мета статті полягає у визначенні особливостей формування грошових параметрів життєвого циклу проєкту екологістичної системи. Для досягнення поставленої мети розв’язано такі завдання: визначено потоки грошових коштів протягом життєвого циклу проєкту екологістичної системи; розроблено механізм впливу на часові параметри життєвого циклу проєкту екологістичної системи; представлено розрахункові формули для визначення потоків грошових коштів проєкту, що відповідають етапам, часовим інтервалам і всьому життєвому циклу проєкту. У статті застосовано інструментарій методології управління проєктами для визначення грошових потоків, що генеруються протягом життєвого циклу проєкту. Об’єктом дослідження є проєкт екологістичної системи, предметом – моделі та методи управління вартістю та часом проєкту. Отримані результати відображають залежність між часовими та грошовими параметрами проєкту екологістичної системи. Наявність цієї залежності дала змогу розробити механізм формування грошових характеристик проєкту, що враховує два варіанти визначення тривалості життєвого циклу проєкту (суворо та не суворо визначену). Залежно від можливості впливати на тривалість життєвого циклу проєкту передбачається застосування ситуативних або компенсаційних змін тривалості часових етапів, що вплине на значення потоків грошових коштів проєкту. Застосування представлених у статті розрахункових формул дає змогу визначити потоки грошових коштів для етапів, часових інтервалів і життєвого циклу для варіантів суворого та не суворого визначення тривалості життєвого циклу проєкту екологістичної системи. Запропонований механізм визначення грошових параметрів проєкту може бути застосований під час оцінювання ефективності проєкту екологістичної системи.
Перспективи використання роторно-поршневих двигунів в енергетичних установках акумулювання електричної енергії
(2020) Митрофанов, О. С.; Mytrofanov, Oleksandr S.
Анотація. Мета – аналіз та розробка перспективних схем енергетичних установок акумулювання електричної енергії за рахунок стиснутого повітря, а також оцінка можливості використання роторно-поршневих двигунів у їх складі. Методика. Розробка принципової схеми енергетичної установки акумулювання стиснутого повітря реалізується за допомогою методів аналізу та узагальнення. Дослідження ефективності застосування роторно-поршневих двигунів нової конструкції у складі схем акумулювання енергії виконується за допомогою методу математичного моделювання. Результати. Проаналізовано сучасний стан та перспективні напрями розвитку систем акумулювання надлишкового електричного струму, отриманого внаслідок використання ВДЕ. Як перспективний метод виділено спосіб акумулювання енергії у вигляді стиснутого повітря. Узагальнено переваги та недоліки різних схем, а також обрано напрям підвищення ефективності. Розроблено принципові схеми (діабатичну та адіабатичну) енергетичних установок акумулювання енергії малої потужності за рахунок стиснутого повітря із застосуванням роторно-поршневих двигунів. Номінальна ефективна потужність енергетичної акумуляторної установки становить 11 кВт, тривалість розрядження акумулятора до мінімального значення тиску – 24 год., робочий тиск системи живлення роторно-поршневого двигуна 0,8…2,0 МПа. Проаналізовано та наведено у вигляді індикаторної діаграми вплив підігріву робочого тіла перед розширенням на змінення індикаторної роботи циклу. Встановлено, що підігрів робочого тіла за рахунок використання акумульованого тепла стиснення дає змогу підвищити потужність двигуна на 12,5 %. Визначено мінімальний об’єм акумулятора стиснутого повітря для адіабатичної схеми акумулювання та тиску зберігання 20 МПа, який становить 38 м3. Установлено та подано у вигляді поверхні залежність змінення мінімального об’єму акумулятора від температури підігріву робочого тіла перед двигуном і тиску зберігання в акумуляторі. Наукова новизна. Дана оцінка ефективності застосування роторно-поршневих двигунів нової конструкції у складі системи акумулювання енергії у вигляді стиснутого повітря. Проаналізовано вплив використання тепла стиснення для підвищення температури робочого тіла на ефективність енергоперетворення в роторно- поршневому двигуні. Практична значимість. Подано практичні рекомендації щодо вибору принципу роботи та проєктування енергетичних установок акумулювання енергії малої потужності на базі роторно-поршневих двигунів нової конструкції.
Вплив властивостей прошарку припою на напружено-деформований стан спаяних вузлів з жароміцних сплавів
(2020) Квасницький, В. В.; Матвієнко, М. В.; Бутурля, Є. А.; Kvasnytskyi, Viktor V.; Matviienko, Maksym V.; Buturlia, Yevhen A.
Анотація. Досліджено напружено-деформований стан (НДС) вузлів з жароміцного сплаву. Зварювання плавленням ливарних жароміцних сплавів не дає позитивних результатів. Основним способом з'єднання є паяння, але в зоні стику формується прошарок, механічні властивості якого відмінні від властивостей основного металу, що призводить до утворення складного НДС, який впливає на працездатність з'єднань. Для вивчення НДС використано комп'ютерне моделювання методом скінченних елементів та програмний комплекс ANSYS. Досліджено НДС при швидкому й повільному охолодженні циліндричних зразків з прошарками, які мають меншу границю плинності (на 15 %) та менший опір повзучості на 15 і 30 %, порівняно з основним металом. Встановлено, що на невеликій ділянці основного металу поблизу зовнішньої поверхні біля стику з прошарком і в самому прошарку формується складний НДС. Показано, що зміна опору повзучості прошарку в досліджуваному інтервалі мало впливає на характер розподілу і величину напружень на ділянці об'ємного НДС. Довжина цієї ділянки складає біля 5 товщин прошарку. Отримано епюри радіальних, осьових, дотичних і еквівалентних напружень, а також головних напружень при різних комбінаціях коефіцієнтів лінійного термічного розширення (КЛТР) і швидкостей повзучості основного металу і прошарків. Наведено криві зміни коефіцієнтів жорсткості напруженого стану, що визначається через співвідношення головних і еквівалентних напружень. Встановлено, що поява пластичних деформацій, як миттєвих, так і повзучості в прошарку мало впливає на коефіцієнт жорсткості напруженого стану і ступінь зміцнення або знеміцнення як основного металу, так і металу прошарку. Повільне охолодження знижує напруження в прошарку і в невеликій ділянці основного металу поблизу стику біля зовнішньої поверхні вузла за рахунок деформацій повзучості. При збільшенні різниці між КЛТР основного металу і прошарку рівень напружень зростає по всій довжині прошарку. Тому при розробці припоїв необхідно забезпечувати їх КЛТР близьким до КЛТР основного металу. Повільне охолодження після паяння сприяє зниженню рівня напружень за рахунок деформацій повзучості прошарку.
Автоматизовані способи реєстрації пасажирів і багажу в системі наземного обслуговування аеропорту
(2020) Мединський, Д. В.; Маляренко, Д. Л.; Medynskyi, Denys V.; Maliarenko, Dasha L.
Анотація. Велику роль для підвищення конкурентоздатності аеропортів відіграє підвищення експлуатаційної ефективності в часовому вимірі – система наземного обслуговування повітряних суден в аеропортах. Підвищення ефективності експлуатаційних процесів наземного обслуговування повітряних суден знизить час на міжпольотну підготовку повітряних суден, підвищить працездатність авіакомпаній і збільшить пропускну здатність аеропорту. Під час формування планів авіарейсів, авіакомпанії прагнуть скоротити час перебування повітряного судна на землі з метою збільшення часу їхнього ефективного використання. Рівень витрат на оплату послуг, пов’язаних із наземним обслуговуванням повітряних суден, становить 15–19 % у загальному об’ємі витрат авіакомпаній і, безперечно, впливає на рівень авіаційних тарифів. Метою дослідження постає систематизація часу на обробку одного пасажира відповідно до методів наземного обслуговування повітряних суден в аеропорту. Зниження витрат і підвищення конкурентоздатності авіапідприємств можливе тільки завдяки створенню системи наземного обслуговування повітряних суден, які об’єднують роботу всіх служб аеропорту відповідно до вимог добового плану польотів. Брак наукових розробок і методичних рекомендацій із формування системи наземного обслуговування пасажирів в аеропорту як підсистеми, яка забезпечувала б внутрішню логістику аеропорту та роботу з урахуванням взаємодії учасників процесу обслуговування, зумовив потребу написання статті у сфері ефективного використання часу на обслуговування пасажирів за умови оперативного управління процесами перевезень. Ефективність обслуговування пасажирів в аеропорту в системі наземного обслуговування повітряних суден дасть змогу поліпшити рух наземних потоків обслуговування, знизити фінансові втрати, підвищити прибутки та ефективність у діяльності аеропорту. Від того, як зорганізовано наземне обслуговування повітряних суден, залежать безпека польотів, пропускна здатність аеропорту, регулярність відправлень повітряних суден, що забезпечує основний принцип внутрішньої логістики аеропорту – своєчасність. Під час розроблення графіків планування в роботі аеропорту складно врахувати різні зовнішні чинники, які надалі спричиняють труднощі в діяльності роботи агентів із наземного обслуговування повітряних суден. Методика організації взаємодії служб аеропорту базується на теорії розкладу руху повітряних суден, математичній статистиці та теорії випадкових величин. Аналіз роботи служби вказує на те, що в роботі агента з обслуговування пасажирів значний час становлять аналітичні процедури, які потребують оперативного розв’язання, особливо в разі збійних, позаштатних ситуацій, під час наземного обслуговування. Ухвалення рішень в умовах складності роботи призводить до порушення організаційно-технологічних регламентів роботи. Застосування математичних методів оперативного управління наземним обслуговуванням в аеропорту, впровадження системи підтримки ухвалення рішень до виробничої діяльності виробничо-диспетчерської служби дадуть змогу суттєво підвищити рівень безпеки та регулярності польотів, скоротити час стоянки повітряного судна, за умови оперативного обслуговування та завдяки чіткій взаємодії служб аеропорту, що, загалом, значно збільшить функціонування системи наземного обслуговування в аеропорту. Крім того, суттєвої ваги додають питання оптимізації кількості агентів з обслуговування пасажирів під час різних видів посадки пасажирів до літака, збільшать поліпшення техніко-економічних показників у роботі програмного забезпечення з рейсової документації, призначених для наземного обслуговування повітряних суден. Результати. Запропоновано концепцію побудови системи комплексного оперативного управління наземного обслуговування в роботі агента з обслуговування пасажирів, яка полягає а чіткій взаємодії служб аеропорту та авіакомпаній, об’єднаних у логістичну систему на принципах маркетингу, менеджменту та логістики, що дають змогу, на відміну від наявних систем, враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів функціонування аеропортів із метою зменшення ризиків виникнення позаштатних і збійних ситуацій. Розроблено комплексну програму обліку, обробки та аналізу даних ефективного використання робочого часу агента з наземного обслуговування повітряних суден.
Скінченні елементи біквадратичної інтерполяції: стандарти та альтернативи
(2020) Хомченко, А. Н.; Варшамов, А. В.; Khomchenko, Anatolii N.; Varshamov, Armen V.
Анотація. Робота присвячується скінченним елементам (СЕ) біквадратичної інтерполяції, які разом із трикутними СЕ вважаються найбільш популярними у прикладних задачах. Мова йде про ізопараметричні елементи, відомі як елементи серендипового класу. Головний недолік стандартних серендипових елементів, на думку прихильників механічних аналогій, полягає у фізичній неадекватності еквівалентних вузлових «навантажень» від рівномірної масової сили. Це явище «гравітаційного відштовхування» інколи називають парадоксом Зенкевича, який вперше у 1971 р. звернув увагу на протиприродний спектр еквівалентних вузлових сил і жорстко критикував цей феномен. Треба зазначити, що сам Зенкевич як співавтор відкриття стандартних серендипових СЕ вважав, що цей недолік усунути неможливо, і радив змиритися з ним. Ми спробуємо реабілітувати стандартні ізопараметричні СЕ шляхом іншої інтерпретації інтегральних характеристик функцій впливу вузлів СЕ. Крім того, ми вкажемо на причини виникнення від’ємних вузлових навантажень та запропонуємо спосіб конструювання альтернативних базисів, які вільні від цього недоліка. Цікаво, що конструктивна теорія серендипових апроксимацій дає змогу генерувати в необмеженій кількості математично обґрунтовані і фізично адекватні альтернативні моделі. Мета роботи – конструктивно довести факт існування альтенативних моделей серендипових скінченних елементів біквадратичної інтерполяції. Приклад скінченного елемента другого порядку Q8 ілюструє змогу обирати спектр еквівалентних вузлових навантажень на замовлення користувача. При цьому забезпечується математична обґрунтованість моделей (у рамках інтерполяційної гіпотези Лагранжа) та їх фізична адекватність. Методика побудови нових базисних функцій (функцій впливу) використовує нематричну процедуру статичної конденсації (редукції). На відміну від стандартної процедури («рецепт» Джордана, 1970) нова процедура генерує множину нових працездатних моделей скінченних елементів. Наявність невузлового параметру дає змогу керувати формоутворенням серендипових поверхонь. Оптимізація локальних та інтегральних характеристик моделі відбувається саме шляхом зміни рельєфу поверхні функції форми. В цьому полягає наукова новизна отриманих результатів. Новий підхід зберігає міжелементну неперервність. Це означає, що на практиці можна без небажаних наслідків ансамблювати стандартні та альтернативні моделі. Нові скінченні елементи суттєво поповнюють модельний ряд елементів бікваратичної інтерполяції. Практична значення полягає у змозі експериментувати з метою покращення інтерполяційних властивостей та обчислювальних якостей моделі. Дослідження важливе для оновлення модельного ряду скінченних елементів у пакетах прикладних програм.
Підвищення техніко-економічної ефективності суднових котельних установок у процесі спалювання водопаливних емульсій
(2020) Філіпщук, О. М.; Колбасенко, О. В.; Filipshchuk, Oleksandr M.; Kolbasenko, Oleg V.
Анотація. Мета дослідження − підвищення техніко-економічної ефективності суднових котельних установок, що використовують водопаливні емульсії. Для підвищення достовірності оцінки впливу солевмісту, рівня кавітаційної обробки і водовмісту ВПЕ дослідження були проведені на експериментальній установці. Для забезпечення необхідного рівня кавітаційної обробки ВПЕ, яка оцінювалась за значенням рН на рівні 8,5 і дисперсності на рівні 1–2 мкм, паливна система складається: з першого контуру попередньої кавітаційно-циркуляційної підготовки ВПЕ з гідродинамічним кавітатором при кратності циркуляції близько 10 і другого контуру безпосередньої підготовки і підтримки якості ВПЕ перед ротаційною форсункою. Виконувався контроль якості горіння мазуту і ВПЕ за допомогою газоаналізаторів «Газохром-3101» і ОКСІ-5М із відносною погрішністю на рівні ±5 %. Достовірність витрат мазуту і ВПЕ забезпечується проходженням мазуту і ВПЕ через один і той самий спеціальний дозуючий пристрій (точність вимірювання ±1 %). Сталість витрати палива контролювалось за постійністю температури газів на виході з топки на рівні 1200 °С (точність вимірювань ±5 °С). Спалювання ВПЕ із солевмістом до 180 мг/л із водомісткістю 25–30 % дає змогу у зв’язку зі зниженням інтенсивності низькотемпературної корозії до 0,15 мм/рік знизити мінімальну температуру стінки поверхонь нагрівання до 70 °С і відкриває можливості встановлювати в котлах конденсаційні поверхні. Розроблені конструктивні схеми з установкою конденсаційних поверхонь економайзерів, гарячого теплопостачання і скрубера, що забезпечує збільшення глибини утилізації в УК на 25…30 %, ККД у допоміжних котлах на 10 % і зменшення теплових викидів в атмосферу в 1,6 раза. З урахуванням економії чистого палива при спалюванні ВПЕ (в ДВЗ до 8 %, в ДК до 25 % із використанням ВТЕР (нафтомастиломістких вод і нафтозалишків на танкерах) забезпечується економія палива при роботі СЕУ на рівні 10 %.
Нечіткий динамічний коректор для об’єктів із параметричною нестаціонарністю
(2020) Баган, Т. Г.; Кузін, М. Ю.; Bahan, Taras G.; Kuzin, Mykhajlo
Анотація. Мета. Параметрична нестаціонарність досить часто зустрічається і в об’єктах традиційної енергетики, що використовують спалювання різних видів органічного палива. Однак навіть визначення меж такої нестабільності для працюючого обладнання часто стає майже нездійсненним. При цьому основним завданням залишається забезпечення стабільного режиму роботи й бажано в оптимальному з точки зору енергоефективності режимі. Метою дослідження є аналіз принципу роботи нечіткого регулятора, а також використання нечіткої логіки під час побудови нестандартних регуляторів для керування нестаціонарними технологічними об’єктами. Методика. Алгоритм синтезу нечіткого коригуючого пристрою для регулятора складається з таких етапів, як ідентифікація об’єкта керування, налаштування традиційного регулятора, складання бази правил, які базуються на результатах досліджень. Для отримання можливості одночасної та незалежної зміни двох параметрів регулятора побудовано дві окремі бази даних. За вхідні сигнали відповідних їм нечітких контролерів вибрані сигнал помилки й похідна від сигналу помилки. Результати. Нечіткий регулятор швидше долає збурення в системі керування тоді, коли коливальна здатність об’єкта керування зростає. Така властивість робить систему керування в декілька разів швидшою, а також зменшує максимальний динамічний викид. В особливо критичних умовах фіксована настройка ПІ-регулятора може навість привести до того, що система керування втрачає стійкість. Отримані результати моделювання роботи динамічного коректора доводять, що динамічний коректор ПІ-регулятора на базі нечіткої логіки забезпечує більш якісне регулювання, менший час регулювання, швидше долає збурення та зменшує максимальну динамічну помилку. Наукова новизна. Запропонована методика налаштування нечіткого динамічного коректора передбачає зменшення коливальної здатності системи та дає змогу утримувати її стійкою за всіх критичних станів об’єкта. Практична значимість. Введення динамічного коректора покращує, а іноді навіть кардинально змінює перехідний процес. Застосування нечіткої логіки приводить до підвищення якості регулювання в умовах параметричної нестаціонарності об’єкта.
Експериментальне дослідження регулятора курсу автономного ненаселеного підводного апарату з радіобуєм
(2020) Сірівчук, А. С.; Sirivchuk, Andriy S.
Анотація. Висвітлення підводної обстановки є важливою частиною морегосподарської діяльності. Велика частина водних акваторій України припадає на мілководдя. Ефективним засобом висвітлення підводної обстановки на мілководних акваторіях є використання автономних ненаселених підводних апаратів з радіобуєм. Під час використання даного типу підводного апарата виникає необхідність автоматизації рутинних задач, що значно полегшить роботу оператора та збільшить ефективність роботи в цілому. Однією з важливих задач автоматизації руху автономного ненаселеного підводного апарата з радіобуєм є автоматична система стабілізації курсу. За допомогою математичного моделювання неможливо забезпечити повну достовірність експерименту, тому після синтезу регулятору на математичній моделі виникає необхідність підтвердження результату за допомого натурного експерименту. Метою роботи є підтвердження працездатності синтезованого регулятору курсу, що входить до системи керування рухом автономного ненаселеного підводного апарата з радіобуєм, за допомогою натурного експерименту. Оскільки немає можливості провести натурний експеримент за допомогою ненаселеного підводного апарата з радіобуєм, то було прийнято рішення провести його за допомогою прив‘язного підводного апарата з аналогічною структурою рушійно-кермового комплексу. Використання прив’язного підводного апарата виправдовується наявністю всіх тих зовнішніх збурень, що й для автономного ненаселеного підводного апарата з радіобуєм. Для підвищення достовірності поточного курсу використовується три датчики: гіроскоп, акселерометр та магнітометр. За допомогою фільтру Маджвіка часткового компенсуються недоліки кожного типу датчиків. Після проведення натурного експерименту час перехідного процесу становить 5 с, а коливання точці стабілізації не перевищують 1°, що зумовлено точністю датчиків. Проведений натурний експеримент підтверджує працездатність роботи регулятору, а перехідний процес має меншу різницю, ніж під час математичного моделювання.
Визначення навантаження, що діє на валопровід під час стоянки судна та його руху на хвилюванні
(2020) Урсолов, О. І.; Ursolov, Oleksandr I.
Анотація. До основних причин аварійності суднових валопроводів та їх підшипників можна віднести недосконалість розрахункових моделей згину валопроводу та нерозглядання на етапі розрахунку центрування валопроводу режимів його роботи під час руху судна на хвилюванні. Існуючі підходи до врахування впливу хвилювання обмежуються розгляданням лише гідродинамічних сил на гребному ґвинті або згину судна за статичної постаноки на хвилю. Розроблено метод розрахунку статичного згину валопроводу водночас у вертикальній та горизонтальній площинах, як багатопрогонової непризматичної балки, що лежить на неоднорідній нелінійній односторонній зміщуваній пружній основі Вінклера, який точніше моделює згин суднового валопроводу порівняно з поширеною моделлю балки на вузлових опорах завдяки більш досконалій моделі підшипника. Основою нового підходу є метод скінчених елементів та розділення згину на два розв’язки, а саме згин лише від зміщення підшипників та лише від деформування пружної основи. Розроблено метод визначення навантажень, які діють на валопровід за сумісної роботи системи судно–валопровід в умовах стоянки судна та його руху на інтенсивному нерегулярному хвилюванні. У математичну модель входять рівняння гідродинамічної теорії хитавиці, спектральної теорії нерегулярного хвилювання, вирази для інерційних сил, що діють на валопровід від хитавиці, теорії несучої поверхні для розрахунку гідродинамічних сил на гребному ґвинті, рівняння згину та зсуву еквівалентного бруса як непризматичної балки, вирази методу скінченних елементів для розрахунку згину днищового перекриття машинного відділення та згину валопроводу. Проведено тестові розрахунки на розробленій моделі функціонування валопроводу на прикладі контейнеровоза. Проведено аналіз впливу інерційних сил, гідродинамічних навантажень на гребний ґвинт та загальних і місцевих деформацій корпусу в умовах хвилювання на роботу валопроводу. Результати дослідження показали, що під час хитавиці основний вплив на навантаження дейдвудного підшипника здійснюють гідродинамічні сили на гребному ґвинті й інерційні сили, а на навантаження проміжних підшипників найбільше впливають інерційні сили. Також було визначено, що деформації корпусу судна на хвилях мало впливають на навантаження підшипників, але мають значний вплив на розцентрування валів у підшипниках.

Переглянути

Перегляд 2020 за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування