Рибак О. Ю.Дощенко, П. В.2021-03-122021-03-122020https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/3645Дощенко, П. В. Розвиток аеробних можливостей веслярів-академістів з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну : магістерська робота ; спец. 017 “Фізична культура і спорт“ / П. В. Дощенко ; наук. кер. О. Ю. Рибак. – Миколаїв : НУК, 2020. – 49 с.Сучасний спорт характеризується бурхливим зростанням спортивних результатів у зв'язку зі збільшенням обсягу та інтенсивності тренувальних і змагальних фізичних навантажень. Аналіз спеціальної наукової та методичної літератури і передового досвіду провідних тренерів показує, що на сучасному етапі існує велика кількість підходів до тестування підготовленості кваліфікованих спортсменів з подальшою інтерпретацією отриманих даних для оптимізації засобів і методів їхнього подальшого спортивного удосконалення. Дані підходи знайшли застосування і в академічному веслуванні, зокрема у питаннях, пов'язаних з добором, біомеханічними й технічними особливостями даного виду спорту, забезпеченням функціональної підготовленості та психологічної підготовки спортсменів-веслярів. Водночас, подібні розробки відносяться виключно до національних збірних команд. Добровільні спортивні товариства (ДСТ), клуби, спортивні школи тощо (первинні фізкультурно-спортивні організації) за браком коштів не можуть скористатися даними методичними рекомендаціями, тоді як альтернатива дорогим методам контролю тренувального ефекту відсутня. У зв'язку з цим фахівцями в галузі теорії і методики керування тренувальним процесом висококваліфікованих веслярів-академістів наголошується на необхідності детальнішого вивчення окремих питань підвищення майстерності спортсменів і впровадження отриманих результатів у навчально-тренувальний процес веслярів в умовах первинних фізкультурно-спортивних організацій. Ураховуючи циклічну структуру рухових дій в академічному веслуванні й координаційну складність їх виконання, така рухова якість, як спеціальна витривалість і аеробні можливості, що її визначають, є однією з основних складових спортивної майстерності спортсменів у цьому виді спорту. Ефективність застосування різних вправ для розвитку витривалості залежить від методичних та інших умов їх виконання – інтенсивності, тривалості, характеру пауз відпочинку, рівномірності, ступеня переносимості таких вправ спортсменами, загальної кількості повторень, фону функціонального стану (залежного від попередніх тренувальних впливів і характеру відпочинку), від емоційного фону, характеру мотивації та інших чинників. Причому облік цих чинників у веслуванні ускладнюється нестандартністю зовнішніх умов. Обумовленість і цільова спрямованість використання різних засобів тренування стає зрозумілішою якщо їх пов'язувати з характерними особливостями змагальної діяльності в конкретному виді спорту і з конкретною дистанцією змагання. Окрім цього, неодмінною умовою сучасного підходу до добору засобів і методів розвитку спеціальної витривалості є відомості про їх функціональну спрямованість. Наведене вище дає змогу сподіватись, що ефективність цілеспрямованого керування адаптацією організму веслярів-академістів до різних тренувальних навантажень можна підвищити шляхом оптимізації засобів і методів підготовки, а також за допомогою використання системи «зворотного зв'язку», що відображає внутрішню сторону навантаження. Аналіз і корекція ефективності регуляторних характеристик функціонування кардіореспіраторної системи у тренувальному і змагальному процесах може підвищити диференційованість оцінювання функціональних можливостей і оптимізувати тренувальний процес в підготовчому періоді, що, у свою чергу, сприятиме зростанню спортивних результатів на конкретних змаганнях. Мета роботи: Розробити комплекс вправ, спрямованих на розвиток аеробних можливостей кваліфікованих веслярів-академістів в умовах первинних спортивно-фізкультурних організацій з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну. Завдання: 1. Виявити внесок і значення аеробних джерел енергозабезпечення в структуру підготовленості кваліфікованих веслярів-академістів на олімпійській дистанції змагання. 2. Обгрунтувати засади розробки засобів і методик розвитку аеробного енергозабезпечення специфічної роботи кваліфікованих веслярів-академістів з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну у спеціально-підготовчому періоді. 3. Визначити параметри тестових і тренувальних навантажень для авторської програми оцінювання і спрямованого розвитку переважно аеробного енергозабезпечення специфічної роботи кваліфікованих веслярів-академістів зі зворотнім зв'язком. 4. Перевірити в педагогічному експерименті ефективність розробленої авторської програми підготовки цілеспрямованого розвитку аеробних можливостей кваліфікованих веслярів-академістів в умовах первинних фізкультурно-спортивних організацій. 5. Розробити практичні рекомендації з використання запропонованих засобів і методик розвитку аеробного енергозабезпечення. Об'єкт дослідження – теоретико-методичні засади підготовки кваліфікованих веслярів-академістів. Предмет дослідження – розвиток аеробних можливостей кваліфікованих веслярів-академістів в умовах первинних спортивно-фізкультурних організацій з використанням критеріїв порогу анаеробного обміну. Результати подібних досліджень у споріднених видах спорту підтверджують закономірність відповідності рівня розвитку аеробної функції спортсменів їхнім функціональним можливостям при проходженні олімпійських дистанцій змагання. Це дає змогу зробити попередній висновок про доцільність використання запропонованих тренувальних навантажень із зворотнім зв'язком для постійного оперативного контролю за функціональним станом і прогнозування спортивного результату веслярів-академістів високої кваліфікації, зокрема при безпосередній підготовці до змагань, коли використання рухового тесту виключається. Методи. У процесі розв'язання окремих завдань дослідження використовувались аналіз та узагальнення спеціальної наукової і методичної літератури за темою роботи, педагогічне спостереження за змагальною і тренувальною діяльністю кваліфікованих веслярів, педагогічний експеримент, а також інструментальні біомеханічні методики – радіопульсометрія, GPS-спідометрія, ергометрія тощо. Для інтерпретації та представлення отриманих результатів застосовувались методи математичної статистики. Групу кваліфікованих веслярів-академістів було розбито на дві підгрупи: контрольну та експериментальну (по 6 осіб у кожній). Нами було заплановано визначити вхідний рівень функціональних можливостей веслярів обох підгруп за результатами спеціальної ергометрії на дистанції 2000 метрів, розробити для спортсменів експериментальної групи авторську програму підготовки, спрямовану на збільшення потужності навантаження в зоні ПАНО (контрольна група в цей час тренувалася за традиційною методикою), а також тим самим способом повторно визначити вихідний рівень функціональних можливостей веслярів експериментальної та контрольної груп, і сформулювати висновок стосовно ефективності застосування запропонованої авторської програми підготовки кваліфікованих веслярів-академістів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що уперше використано оцінки динамічних характеристик функціонування кардіореспіраторної системи (зокрема ЧСС) кваліфікованих веслярів-академістів при фізичному навантаженні для розробки критеріїв інтенсивності, здатності витримувати навантаження й оцінювання їхньої функціональної підготовленості в умовах первинних фізкультурно-спортивних організацій. Теоретична значущість роботи полягає в уточненні уявлень про високоспеціалізовані критерії оцінювання функціональної підготовленості кваліфікованих спортсменів у видах спорту, в яких змагальна діяльність характеризується високою напруженістю перехідних процесів функцій. Практична значущість магістерської роботи полягає у підвищенні ефективності цілеспрямованого впливу на спеціальну працездатність спортсменів на основі обліку і направленого регулювання кінетики функцій системи енергозабезпечення і кардіореспіраторної системи під час тренувальних і змагальних навантажень. Результати роботи підтверджують закономірності відповідності рівня і динаміки деяких показників кардіореспіраторної системи спортсменів їхнім функціональним можливостям при проходженні олімпійських змагальних дистанцій. Це дає змогу зробити висновок про доцільність використання запропонованої авторської програми підготовки із зворотним зв'язком для постійного оперативного контролю функціонального стану і прогнозування спортивного результату веслярів-академістів високої кваліфікації, зокрема, при безпосередній підготовці до змагань, коли використання рухового тесту виключається.  ukвеслування академічнекваліфіковані спортсменикомплекс вправнавантаження017 “Фізична культура і спорт“academic rowingqualified athletesset of exercisesloadOther