Наконечний І.В.Igor Nakonechny2025-01-172025-01-172023Doi: http://doi.org/10.53452/TU2612https://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/9586Наконечний І.В. Екологічні та біологічні аспекти існування сліпаків (Spalacidae) в Куяльницько-Бузькому межиріччі = ECOLOGICAL AND BIOLOGICAL ASPECTS OF THE EXISTENCE OF MOLE RATS (SPALACIDAE) IN THE KUYALNIK–BUG INTERFLUVE / Наконечний І.В. // Theriologia Ukrainica. - 2023. № 26: С. 132–146Причорноморські степи і зокрема степо-польова місцевість межиріччя Великого Куяльнику та Південного Бугу, окреслена з півночі долиною річки Кодими, є природною ареною існування двох видів сліпаків, які й нині заселяють поля, цілинно-степові ділянки, балки та річкові долини. Матеріали статті є результатом довготривалих (1989–2023 рр.) досліджень степової біоти зазначеної території, площею 15 559 км2 . Місця існування сліпаків, виявлені за характерними викидами ґрунту (сліпаковинами), не дозволяють їх видову диференціацію, тому всі вони провізорно віднесені до двох видів — Spalax leucodon (на захід від Тилігулу) та Spalax zemni (на схід від Тилігулу). Місця оселення сліпаків відрізняє стаціонарність упродовж десятирічь, проте сезонно-стаціальний прояв риючої активності нестабільний — основна частка «свіжих» викидів у полях припадає на травень-червень та жовтень-грудень. Головними резерватами виду є лучні ділянки річкових долин та балок, що не піддаються паводковим затопленням. Найбільша концентрація місцезнаходжень сліпаків виявлена в долинах Тилігулу (від с. Андрієво-Іванове вниз до міста Березівка) та Великого Куяльнику (від м. Ширяєве і до с. Северинівка). В агроландшафті, зокрема в сільськогосподарських полях (озимина та давня оранка) місцезнаходження сліпаків поширені спорадично, тяжіючи до річкових долин. Так, польові місцезнаходження на східних околицях Одеси по суті продовжують надлимансько-куяльницьку смугу субареалу до морського узбережжя. При цьому, характер і активність риючої діяльності сліпаків має виражену стаціальнобіотопну залежність від рівня їх кормозабезпеченості. Так, «ланцюжки» ґрунтових викидів у посівах озимини, на давній оранці та закоткованих посівах ярих культур завжди довгі (36–45 м) і поєднують 28–60 сліпаковин. Аналогічні «ланцюжки» в природних біотопах річкових долин, балок, по краям лісосмуг і побіля автодоріг завжди короткі (6–11 м) і щоразу представлені лише 3–5 викидами. Збереження основних резерватів у річкових долинах від загрози подальшого антропогенного перетворення є головним засобом охорони сліпаків у межах Південного Степу.ukmole ratshabitatspopulation dynamicsburrowing activitysteppe interfluvesсліпакиоселищадинаміка популяційриюча активністьстепові межиріччя.Article