Патлайчук О. В.Ступак О. П.Макарчук О. М.2024-09-042024-09-042020DOI https://doi.org/10.30970/2307-1664.2020.28.222307-1664 Print2663-5615 onlinehttps://eir.nuos.edu.ua/handle/123456789/8680Патлайчук, О. Реформаційний процес в Україні: посттоталітарні антиреформаційні чинники та виклики = The reformation process in Ukraine: post-total anti-reformation factors and challenges / О. Патлайчук, О. Ступак, О. Макарчук // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. філос.-політолог. студії. – Львів, 2020. – Вип. 28. – С. 167–174.Осмислення стану і перспектив соціальних трансформацій потребує посиленої уваги до питання взаємодії політичних, економічних і культурно-ціннісних характеристик реформаційних процесів, окреслення факторів ефективних перетворень та антиреформаційних викликів і загроз. Досліджено низку соціокультурних, суб’єктивних чинників реформаційного процесу в Україні. Проаналізовано вплив рудиментів більшовицької ідеології на спосіб розуміння сучасними реформаторами суті і ролі реформ, історичну вкоріненість радянської практики «керівного всевладдя» та політичного інфантилізму. Показано, що соціальні перетворення в сучасній Україні зберігають тяглість із радянським періодом розвитку, попередні тоталітарні історичні смисли перетлумачують постмодерні, спотворюють соціальні практики, гальмуючи рух уперед, регресуючи соціум. З урахуванням відносності історичних аналогій простежено відповідність між проблемами реформування українського соціуму і тими проблемами, з якими зіткнулось афінське суспільство в епоху Солона. Наголошується, що успішними є реформи, які проводяться в річищі усвідомленого цивілізаційного проєкту суспільного розвитку, підтримуваного громадянами країни. Стримування, переривання реформ призведуть лише до посилення невизначеності, збереження посттоталітарної амбівалентності у свідомості, поглиблення суперечності між об’єктивно необхідною метою реформ і бюрократично-авторитарними засобами реалізації цих реформ. У підсумку визначено, що недореформованість, безсистемність, реформаційного процесу дестабілізують соціальні структури і соціальні відносини, загрожують підривом довіри до процесу реформ загалом, призводять до втоми та розчарування щодо реформ серед українців і світової спільноти, а в умовах гібридної війни загострюють і висувають на перший план проблему національної безпеки. Всебічне дослідження соціального розвитку сучасного українського суспільства в контексті історичного досвіду та концептуальних засад реформаційного процесу й управлінських технологій є пріоритетним завданням соціальної філософії і неодмінною умовою розбудови державної політики.ukсуспільна трансформаціяреформаційний процеснеофеодалізмполітичний інфантилізмреформи Солонаreformation processneo-feudalismpolitical infantilismsocial transformationsreforms of SolonArticle