Розвиток навичок екологічного спілкування та емоційного інтелекту педагога

Abstract

Стаття присвячена актуальній проблемі розвитку навичок екологічного спілкування та емоційного інтелекту педагога. Зокрема, розкрито суть понять: «екологічне спілкування» та «емоційний інтелект». На основі аналізу наукових досліджень та вивчення й узагальнення досвіду педагогів-практиків і практичних психологів визначено основні принципи екологічного спілкування педагога: делікатність, повага до себе та інших учасників освітнього процесу, особистісний розвиток, дотримання кордонів, емоційна зрілість, психогігієна у спілкуванні, вміння слухати. Наведено критерії екологічного спілкування, зокрема, позитивний емоційний відгук та відчуття безпеки. Складовими структури емоційного інтелекту визначено: самосвідомість, самоконтроль, соціальну свідомість та вміння налагоджувати стосунки. Наведено приклади реалізації цього підходу в освітній сфері різних країн світу. Розглянуто особливості груп людей відносно їх уміння контролювати емоції. Визначено основні способи переживання емоцій з позицій екологічності спілкування. Запропоновано шляхи розвитку навичок екологічного спілкування та емоційного інтелекту педагога, серед яких: здатність до усвідомлення власного емоційного стану, уміння ефективної саморегуляції та корегуляції, емпатійне ставлення до всіх учасників освітнього процесу. Розглянуто практичні інструменти і методики розвитку навичок екологічного спілкування майбутніх спеціальних педагогів в процесі викладання педагогічних дисциплін, зокрема, «техніка ненасильницького спілкування», «емоційний серфінг». Зазначено, що оволодіння цими навичками є складовою загальної професійної компетентності сучасного педагога, засобом створення безпечного освітнього середовища в закладах освіти різного типу, а також засобом профілактики емоційного вигоряння і збереження ментального здоров’я всіх учасників освітнього процесу.