Публіцистика українських дисидентів

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджується суспільно-політичний та мовно-культурний дискурс українських дисидентів, сформований у публіцистиці другої половини 60-х років. Проаналізовано самвидав М. Брайчевського, І. Дзюби, Є. Сверстюка, В. Чорновола та ін. З’ясовано, що національно-світоглядна публіцистика українських дисидентів зорієнтована на аналіз та осмислення проблем української мови, пошук національної ідентичності та формування українського культурного простору. Широко представлена в протестних документах, художніх та публіцистичних творах. Окрім політичного (проблеми десталінізації, гуманізації та демократизації життя) та правозахисного спрямування (становища індивіда в колективі, захист репресованої творчої інтелігенції) охоплює ряд проблем на культорологічному (знищення пам’яток національної культури, фальшування української історії) та мовному (критика русифікації, відмови від вивчення рідної мови) рівнях. В означеному контексті ключовим залишається національне питання.