Історіографія промисловості Української РСР у повоєнний період (1946–1965 рр.): репрезентативність джерельної бази

Abstract

В статті розкриваються особливості джерельної бази історіографічного дослідження промисловості Української РСР у повоєнний період (1946–1965 рр.). Акцентована увага на тому, що природа історіографічних джерел суттєво відрізняється від специфіки багатьох інших комплексів інформаційних ресурсів тим, що вона передбачає необхідність досягнення об’єктивного, заснованого на реальних доказах уявлення про історичне минуле. Будь-який автор намагається довести своїм опонентам правильність своїх суджень та оцінок. Власне це і складає шлях до досягнення соціальної затребуваності. Тому визначення історіографічного джерела має непостійний, відносний у часі і просторі характер. Дослідження будь-якого автора, а також фіксована у ньому інформація є історіографічним джерелом тільки у тому випадку, якщо воно затребуване у суспільній свідомості і має на нього об’єктивний вплив. У разі відсутності такого інформаційного ефекту воно залишається в якості історіографічного факту чи повертається в цю якість після періоду своєї розповсюдженості та популярності. Виокремлено наступні групи історіографічних джерел: монографії (вузькопрофільні тематичні та узагальнюючі синтетичні), дисертації та автореферати дисертацій, рецензії та відгуки, наукові статті у періодиці та збірниках праць, матеріали науково-практичних конференцій та «круглих столів», статистичні збірники документів та матеріалів, навчальна та довідкова література, бібліографічні покажчики, мемуарна література. Авторка приходить до висновку, що аналіз особливостей всього комплексу історіографічних джерел, їх характеристика та класифікація підтверджують гіпотезу про те, що історіографічне дослідження промисловості Української РСР у повоєнний період (1946–1965 рр.) у повній мірі забезпечене всім спектром історіографічної джерельної бази і це дає можливість виконати усі поставлені в дисертаційному проекті завдання.