Підготовка кадрів та підвищення кваліфікації повоєнного робітництва УРСР (1946–1965 рр.) у працях радянських науковців другої половини 1960-х – першої половини 1980-х рр.

Abstract

У статті проаналізована радянська історіографія другої половини 1960-х – першої половини 1980-х рр. щодо питання підготовки кадрів і підвищення кваліфікації повоєнного робітництва УРСР (1946-1965 рр.). Досліджуючи джерела та форми поповнення робітничого класу, підготовку молодих кадрів і підвищення кваліфікації радянські дослідники встановили неоднорідність їх значення протягом різного часового сегменту. Так, протягом четвертої та п’ятої п’ятирічок основними джерелами поповнення робітничого класу стали колгоспне селянство, учні загальноосвітніх шкіл, працездатне населення, зайняте у домашньому й особистому підсобному господарстві та інваліди, що не повністю втратили працездатність, скорочені з адміністративно-управлінського апарату службовці, демобілізовані воїни, члени промислової кооперації. Для залучення трудящих на виробництво у цей час використовувались такі форми поповнення робітничого класу як громадський заклик, організований набір, трудові резерви та набір робітників самими підприємствами. У той же час зазначається, що джерела та форми поповнення робітничого класу значно змінились протягом другого повоєнного десятиліття, відбулось зниження ролі «зовнішніх» джерел і зростання питомої ваги поповнень з робітничого середовища. На думку радянських фахівців, подібна тенденція значно посилювала соціальну однорідність робітничого класу, сприяючи розвитку його якісного складу.