Формування та розвиток зв'язного мовлення у дітей із затримкою психофізичного розвитку засобами лялькотерапії

Abstract

У кваліфікаційній роботі розглянуто проблему формування та розвитку зв’язного мовлення у дітей із затримкою психофізичного розвитку в умовах інклюзивного навчання, зокрема через застосування методу лялькотерапії. Здійснено комплексний аналіз психолого-педагогічної літератури щодо особливостей мовленнєвого розвитку дітей із ЗПР, визначено можливості лялькотерапії як корекційно-розвиткового інструменту. Розкрито її роль у стимуляції мовленнєвої активності, формуванні комунікативних умінь, розвитку емоційно-вольової сфери та соціалізації. Другий розділ присвячено обґрунтуванню критеріально-показникової бази для діагностики рівня сформованості зв’язного мовлення у дітей із ЗПР. Оцінювання здійснювалося за трьома критеріями — лексично-змістовим, структурно-граматичним і комунікативно-прагматичним, що дало змогу комплексно визначити мовленнєві потреби дітей. Аналіз результатів констатувального етапу виявив недостатній обсяг і якість словника, низьку точність та логічність висловлювань, порушення граматичного оформлення речень, труднощі в побудові монологів і веденні діалогу. У третьому розділі представлено розробку, впровадження та експериментальну перевірку авторської дидактичної моделі формування зв’язного мовлення засобами лялькотерапії. Модель охоплює чотири етапи: - мотиваційно-підготовчий, - первинний розвиток мовленнєвих компонентів, - розвиток зв’язного мовлення, - генералізація та соціальна інтеграція мовленнєвих умінь. Для кожного етапу визначено цілі, педагогічні умови, зміст, форми та засоби організації корекційно-розвиткової роботи. Передбачено індивідуалізацію навчально-корекційних завдань, інтеграцію лялькотерапії з іншими методами, залучення педагогів і батьків до мовленнєвої підтримки дитини. Результати формувального експерименту підтвердили ефективність розробленої моделі: у дітей експериментальної групи зафіксовано значне зростання обсягу й точності словника, поліпшення граматичного оформлення мовлення, зростання комунікативної активності, вміння підтримувати діалог та будувати логічно завершені монологи. Ефективна взаємодія між учасниками педагогічної команди сприяла підвищенню якості логопедичного супроводу. Отримані результати свідчать про доцільність упровадження моделі у практику інклюзивного навчання для дітей із ЗПР.