Дисертаційні дослідження українських радянських науковців другої половини 1960-х – першої половини 1980-х рр. як історіографічне джерело вивчення української промисловості повоєнної доби (1946–1965 рр.)

Abstract

Стаття присвячена аналізу особливостей дисертаційних досліджень українських радянських науковців другої половини 1960-х – першої половини 1980-х рр. як сукупності історіографічних джерел вивчення української промисловості повоєнної доби (1946–1965 рр.). Доведено, що разом з кратним посиленням русифікації, ще більшої залежності Української РСР від імперського центру, для історичної науки досліджуваний період позначився посиленням історичних досліджень тогочасної сучасності. Вивчення тематики промислової відбудови республік СРСР і особливо Української РСР слугувало не лише виконанню суто наукових завдань, але й мало пропагувати силу та міць радянського ладу, перевагу соціалістичного табору над країнами «капіталістичного Заходу». Єдиним, більш-менш не зашореним блоком історіографічних джерел були дисертаційні дослідження, автори яких намагалися показати не лише досягнення, але й прорахунки та упущення по тій чи іншій підтемі з тематики промисловості та робітництва, окреслити «білі плями» та коло актуальних, малодосліджених аспектів. Встановлено, що весь пласт радянських дисертаційних досліджень можна умовно поділити на п’ять напрямків наукових пошуків: 1) дисертації з конкретно-історичними предметами досліджень у вигляді аналізу повоєнного відновлення галузей української промисловості, кількісних та якісних змін у складі робітництва Української РСР, внеску робітників в прискорення науково-технічного прогресу в промисловості; 2) окреме змалювання промислового розвитку західноукраїнського регіону, щоб разом з об’єктивною складовою аналізу розвитку індустрії, використовувати цю тему для пропаганди радянського ладу, «граючи» на контрасті становища західноукраїнських земель в дорадянський період; 3) показ допомоги промислових робітників радянському АПК, підвищення рівня його механізації та автоматизації (без змалювання перманентної глибинної кризи колгоспного села); 4) дослідження начебто активної участі українського промислового робітництва в суспільно-політичному житті республіки, організації та управлінні виробництвом; 5) традиційна як для всієї радянської історіографії історико-партійна складова. Автор приходить до висновків, що дисертації зазначеного періоду залишаються частиною вітчизняного історіографічного наративу з промислової повоєнної тематики. На їх сторінках містяться важливі історіографічні факти з основних напрямів та векторів конкретно-історичної та історико-партійної тематики. Не дивлячись на політичну заангажованість та необхідність дотримуватись принципу партійності, українські радянські науковці провели в зазначений період колосальну роботу по введенню в науковий обіг величезної кількості першоджерел та виявили коло малодосліджених питань для майбутніх поколінь науковців.