Організаційно-управлінські механізми забезпечення інформаційної безпеки підприємницької діяльності в умовах глобальної економічної турбулентності

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 «Менеджмент». Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова. Миколаїв. 2026. Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних засад і розробці організаційно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки підприємницької діяльності в умовах глобальної економічної турбулентності. Аналіз теоретико-методичних засад організаційно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки підприємницької діяльності в умовах глобальної економічної турбулентності показав, що найбільша частина науковців розглядає інформаційну безпеку як стан захищеності, незначна частина – як функціонування системи засобів. Охарактеризовано інструменти задля підвищення інформаційної безпеки. Наведені принципи інформаційної безпеки є фундаментом, на якому тримається вся система захисту підприємства, і без їх дотримання будь-які дорогі програми чи інструкції стають марними. Визначено елементи механізму формування корпоративної інформаційної безпеки. Аналіз сформованої матриці впливу глобальної економічної турбулентності на систему інформаційної безпеки підприємства демонструє, що кожен дестабілізуючий імпульс глобальної турбулентності містить у собі прихований потенціал для якісного оновлення захисних систем підприємства. Дослідження дозволило чітко диференціювати технічні, фінансові та управлінсько-інформаційні метрики, виявивши їхні обмеження у періоди макроекономічного хаосу та воєнного стану. Для подолання цих обмежень використовують систему з 26 показників- коефіцієнтів, яка враховує рівень технологічного суверенітету компанії через частку внутрішнього програмно-технічного забезпечення. Структурно-динамічний аналіз макроекономічних детермінант розвитку бізнес-систем показав, що динаміка Індексу глобалізації KOF України у період 2018–2020 років демонстрували помірне зростання, утримуючи позиції у першій півсотні найбільш глобалізованих країн світу (44–45 місця). Стрімкий підйом України у рейтингу індексу легкості ведення бізнесу з 152-го на 64-те місце з 2014 до 2020 рр. став можливим завдяки тотальній цифровізації (перехід на електронний документообіг, онлайн-реєстрацію, державні цифрові платформи). Проведений аналізі показав, що загальний обсяг валової доданої вартості України за досліджуваний період зріс у фактичних цінах на 4 868 230 млн грн, досягнувши у 2023 році відмітки у 5 822 702 млн грн, що вказує на часткову адаптаційну стабілізацію та відновлення економічної активності бізнес-систем після катастрофічних руйнувань першого року повномасштабного вторгнення. Статистичні дані показують, що в усіх без винятку досліджуваних секторах економіки частка малого підприємництва (разом із мікро-) перевищує 94%, а у середньому по країні становить 99,24% станом на 2024 рік. Здійснено розрахунок коефіцієнта щільності мікробізнесу, який дозволяє розкрити внутрішню глибину структурних деформацій, які відбулися в національній економіці під впливом воєнних та інституційних шоків. Отримані результати демонструють перехід ринкових систем від корпоративно-ієрархічної моделі до ультрадецентралізованої мережевої моделі. Здійснено оцінку потенціалу розвитку підприємницької діяльності. Визначено, що станом на 2024 рік фіксується часткове відновлення виробничого потенціалу до рівня 9 388,03 млрд грн, але за умови посилення концентрації. Частка великого бізнесу знову зросла до 40,2%, а середнього – утрималася на рівні 39,8%. Економіка адаптувалася, проте її фінансовий потенціал знову сконцентрувався всередині великих корпоративних структур та мереж. Концентрація 80% усього виробничого потенціалу України у 2024 році в руках великого (40,2%) та середнього (39,8%) бізнесу науково доводить, що саме ці дві групи підприємств володіють необхідним інвестиційним ресурсом для побудови повноцінних систем захисту інформації. Аналіз показав, що операційна діяльність мікропідприємств характеризується критичною нестабільністю. Під час системних криз 2014 та 2022 років рівень їхньої операційної рентабельності падав до -30,09% та -6,99% відповідно, що вказує на пряме вимивання капіталу з операційного контуру. Визначено, що протягом 2012–2024 років ключовими драйверами оновлення основних засобів та нематеріальних активів виступали великі корпорації та середні підприємства, які сукупно стабільно контролювали 83–88% усіх капітальних витрат у державі. Зокрема, у 2024 році із загального обсягу інвестицій у 599,97 млрд грн на частку великого бізнесу припало 48,3%, а середнього – 38,2%. Запропоновано методику оцінювання інтегральної фінансово-економічної захищеності підприємств цифрового ринку. Розрахунок інтегрального індексу дозволяє подолати методологічний розрив між фінансовим аналізом і менеджментом безпеки. Розроблена методика оцінки та побудована на її основі стратегічна матриця безпекового позиціонування, що розділяє підприємства за рівнем захищеності. Запропоновано організаційно-управлінський механізм управління інформаційною безпекою підприємницької діяльності в умовах глобальної економічної турбулентності. Наведено ключові підходи до визначення сутності організаційно-економічного механізму. Запропоновано структурування організаційно-управлінського механізму для забезпечення інформаційної безпеки підприємства, що охоплює три взаємопов'язані субмеханізми, кожен з яких спрямований на усунення відповідного класу дисфункцій. Досліджено європейський досвід забезпечення інформаційної безпеки підприємницької діяльності та шляхи його імплементації у вітчизняних реаліях. Проаналізовано міжнародні договори та конвенції, що регулюють інформаційну безпеку. Визначено, що ключові елементи європейського досвіду забезпечення інформаційної безпеки базуються на переході від статичного захисту периметру до філософії комплексної цифрової операційної резилієнтності бізнес-систем. Як показав аналіз, проектування ефективного контуру кіберзахисту та ліквідації цифрових загроз на національному рівні відбувається шляхом адаптації кращих практик країн ЄС та інституційних стандартів Європейського агентства з кібербезпеки. Проведено порівняльний аналіз моделей управління інформаційною безпекою підприємств в ЄС та Україні, який показав наявність суттєвих концептуальних та інституціональних розбіжностей між двома системами. Сформовано стратегічні шляхи імплементації європейського досвіду, що свідчать про модернізацію системи захисту інформаційних ресурсів вітчизняних підприємств в умовах турбулентності та повинно базуватися не на пасивному копіюванні регуляторних вимог, а на принципах цифрової операційної резильєнтності та економічної доцільності. Розроблено дизайн адаптивної структурно-функціональної моделі розвитку підприємництва в умовах цифрової трансформації. За отриманими результатами проведеного аналізу капітальних інвестицій розроблено концептуальний дизайн адаптивної структурно-функціональної моделі розвитку підприємництва в умовах цифрової трансформації. Модель є багаторівневою системою, що поєднує ресурсні можливості, трансформаційні механізми та стратегічні вектори розвитку підприємницьких структур. Базовий рівень фіксує поточні макроекономічні реалії, а саме потребу у першочерговому фінансуванні основних засобів (обладнання, логістика, інженерні споруди) через безпекові ризики та руйнування та обмеженість вільних фінансових ресурсів у промисловості та будівництві для фінансування класичних ІТ-проєктів «з нуля». Другий рівень, трансформаційні механізми, дозволяє для подолання розриву між потребою в діджиталізації та браком коштів у моделі використання трьох регуляторно-організаційних блоків: механізм технологічного трансферу та абсорбції (B2B-інтеграція), державно- приватне стимулювання та екосистемна платформа хмарної дифузії. На третьому рівні формуються стратегічні вектори розвитку підприємницької діяльності, які реалізуються через три взаємопов'язані стратегічні вектори, адаптовані під специфіку кожної групи підприємств. Для успішної верифікації запропонованої моделі у межах наукового дослідження розроблено методику оцінки ефективності та моніторингу цифрової трансформації підприємств. Вона переводить якісні теоретичні положення у чіткі кількісні метрики та визначає алгоритм їхнього регулярного відстеження. Доведено, що впровадження запропонованої моделі через механізми B2B-технологічного трансферу, бюджетно-фінансових компенсаторів та екосистемної хмарної дифузії дозволить бізнесу подолати кризові тенденції, забезпечивши високу окупність цифрових інвестицій (𝑅𝑂𝐼𝑑𝑖𝑔на рівні 60%) за рахунок системного зниження операційних витрат. Сформовано стратегічні засади розвитку підприємницької діяльності в умовах глобальної економічної турбулентності. Доведено, що стратегічні засади розвитку підприємств мають бути диференційовані за трьома взаємопов'язаними векторами, що дозволить уникнути уніфікації управлінських рішень та врахувати галузеву специфіку капіталомісткості й поточний рівень діджиталізації бізнесу. Вектор А орієнтований на сектори економіки з високою питомою вагою матеріальних основних засобів, але з критично низьким рівнем інвестування у цифрові активи, а саме переробна промисловість, будівництво, сільське господарство. Особливістю цього вектора є те, що закупівля нового технологічного обладнання, верстатів чи побудова логістичних комплексів має супроводжуватися одночасним розгортанням цифрових систем управління. Вектор Б є базовим для сектору малого та середнього підприємництва (із чисельністю зайнятих 10–249 осіб), а також для підприємств сфери торгівлі та послуг. Особливістю цього вектора є відмова від капіталомістких ІТ-проєктів «з нуля» на користь готових хмарних рішень. Вектор В орієнтований на високотехнологічні сегменти української економіки: ІТ-сектор, фінансову діяльність та інноваційні наукомісткі стартапи. Особливістю вектора є сертифікація українських цифрових продуктів за стандартами GDPR, інтеграцію в європейські цифрові ланцюги створення вартості та масштабування рішень у сферах FinTech, AgTech, GovTech та MilitaryTech; cтворення консорціумів між національними ІТ-компаніями та вітчизняними індустріальними підприємствами. Сформовано орієнтовані складові стратегії цифрової трансформації для сектору малого підприємництва. Доведено, що згідно з розробленою та верифікованою адаптивною моделлю, на національному рівні державна політика має відійти від уніфікованого (лінійного) підходу до діджиталізації та зосередитися на формуванні трьох стратегічних векторів цифрової трансформації. Запропоновано інтегровану модель забезпечення інформаційною безпекою підприємництва, що не просто фіксує послідовність операцій, а визначає роль, місце та взаємозв’язок процесів підприємництва відповідно до видів економічної діяльності у контексті впливу управлінського чинника. Саме управлінський чинник виступає тим інтегруючим і спрямовуючим вектором, який перетворює розрізнені технологічні та фінансові ресурси на єдину, високоадаптивну систему. Доведено, що від сумарної ефективності процесів на кожному окремому підприємстві безпосередньо залежить не лише його локальна життєздатність, а й загальнонаціональний рівень економічної стійкості, темпи євроінтеграції та динаміка подолання наслідків системної кризи.