The Ukrainian SSR postwar working class (1946–1965) in the evaluation of the sovietology in the west

Abstract

У статті охарактеризовано найважливіші тенденції дослідження історії українського радянського робітництва повоєнного періоду (1946 – 1965 рр.) в західній історіографії. Визначено досягнення, головні ідеї та особливості історіографічного процесу, методи історичного дослідження, вплив суспільно-політичних явищ на тематику та зміст праць радянологів. Основною тезою статті є твердження про те, що західна історична наука велику увагу приділяла вивченню українського радянського суспільства в повоєнне двадцятиріччя, зокрема дослідженню становища радянських робітників як найбільш масового класу соціуму. Ключовими тезами західної радянології стосовно проблематики українського радянського повоєнного робітництва стало акцентування уваги на повному безправ’ї робітників. На переконання радянологів, стосовно радянського робітництва КПРС проводила політику індустріального тоталітаризму, нав’язуючи робітникам установки пришвидшеного форсованого індустріального розвитку будь-якою ціною, завдаючи робітникам як прямого матеріального, так і непрямого соціального та морального збитку. Одне з центральних місць при дослідженні становища українського робітництва в перше повоєнне двадцятиріччя займає висновок західних науковців щодо посилення цілеспрямованої політики русифікації з боку Москви у тому числі методом переселення значної кількості російських робітників до міст Південно-Східної України.