Психологічні особливості адаптації до вагітності та подолання ознак посттравматичного стресового розладу, отриманого внаслідок пережитих психотравмуючих ситуацій

Abstract

Межуєва К. Д. Психологічні особливості адаптації до вагітності та подолання ознак посттравматичного стресового розладу, отриманого внаслідок пережитих психотравмуючих ситуацій. Кваліфікаційна робота зі спеціальності 053 «Психологія», освітньої програми «Психологія». Миколаїв: НУК ім. адм. Макарова, 2025. 157 сторінок. Метою дослідження обрано вивчення вивчення психологічних особливостей адаптації жінок до вагітності в умовах пережитих психотравмуючих подій та визначення чинників, що впливають на формування стресових і посттравматичних реакцій у перинатальний період. Дослідження спрямоване на виявлення взаємозв’язку між рівнем суб’єктивного стресу, травматичним досвідом, емоційною регуляцією та готовністю до материнства, а також на розробку ефективної психокорекційної програми для підтримки жінок, які планують або переживають вагітність. Із літературних джерел досліджуваної проблематики після аналізу до загального списку наукових джерел було зараховано 100 джерел. Для досягнення поставленої мети застосовано порівняльний теоретичний аналіз, конкретизацію й узагальнення даних наукової, методичної літератури і контенту мережі Інтернет. Проведений аналіз літературних джерел показав, що вагітність є сенситивним періодом розвитку жінки, у якому особливо загострюються вже наявні психотравматичні переживання, що можуть актуалізувати тривожні, депресивні та посттравматичні симптоми. Психотравма порушує механізми емоційної регуляції, сприяє формуванню неадаптивних когнітивних схем, знижує суб’єктивне відчуття контролю та безпеки. Наукові джерела також підтверджують суттєвий вплив досвіду втрат вагітності, насильства, медичних ускладнень або воєнних подій на психологічний стан жінок у перинатальний період. Виявлено, що серед жінок репродуктивного віку поширені підвищений рівень суб’єктивного стресу, емоційне виснаження, страхи, пов’язані зі станом здоров’я, майбутніми пологами та відповідальністю за дитину. Наявність травматичного досвіду значно збільшує ймовірність формування симптомів ПТСР та тривожних розладів, які у свою чергу ускладнюють адаптацію до вагітності. Проте водночас у багатьох жінок виявлено стійкі адаптивні ресурси, високий рівень здатності до саморегуляції та збереження внутрішньої мотивації до подолання труднощів. Розглянуто особливості емоційного стану, когнітивних оцінок, адаптивних стратегій та соціальної підтримки у жінок, які планують або переживають вагітність. Проаналізовано значення травматичного досвіду в контексті формування материнської домінанти та особливості впливу внутрішніх і зовнішніх чинників на перебіг адаптації. Сформульовано основні принципи психологічної допомоги жінкам із травматичним досвідом у перинатальний період: принцип безпеки, поступовості, стабілізації, ресурсності, емпатійної взаємодії та опори на особистісні й соціальні ресурси. На основі цих принципів розроблено комплексну програму психологічної адаптації та корекції, що включає техніки стабілізації, тілесно орієнтовані вправи, методи когнітивно-поведінкової терапії, елементи роботи з травматичними спогадами та ресурсні практики. Отримано наступні результати : встановлено високий рівень суб’єктивного стресу серед значної частини респонденток; виявлено закономірності між травматичним досвідом, емоційною нестабільністю та адаптаційними можливостями; визначено чинники, що підсилюють або послаблюють стресову реактивність; описано психологічний профіль жінок, які мають травматичні переживання; обґрунтовано ефективність розробленої програми психологічної адаптації, спрямованої на зниження тривожності, покращення емоційної регуляції й формування позитивного ставлення до вагітності.