Історіографія промисловості та робітництва Української РСР у повоєнну добу (1946–1965 рр.) (за матеріалами дисертаційних досліджень 1950-х – першої половини 1960-х рр.).

Abstract

У статті аналізуються особливості українських радянських дисертаційних досліджень 1950-х – першої половини 1960-х рр. з історіографії промисловості та робітництва УкраїнськоїРСР у повоєнну добу (1946–1965 рр.) Установлено глибокий вплив ідеологічних нашарувань та значну політизацію наукової роботи у два перші повоєнні десятиріччя. Логічним є факт того, що перші дисертаційні роботи, присвячені повоєнній відбудові промисловості з’явилися приблизно через десятиріччя після завершення другої світової війни – у середині 1950-х рр. Адже підготовка дисертаційних проектів тривала досить довго та складалася з кропіткої роботи в центральних та місцевих архівах, збиранні першоджерел безпосередньо на підприємствах, аналітиці статистичних даних. Визначено, що повоєнний сталінський погром історичної науки другої половини 1940-х значно послабив як джерельну базу, так і теоретико-методологічний інструментарій перших дисертацій. Прихід до влади М. Хрущова та часткова лібералізація суспільно-політичного життя лише змінив перелік пропагандистських штампів і переорієнтував дослідників на обґрунтування реформ, які започаткував майбутній «волюнтарист». Водночас науковці доходять висновку, що, незважаючи на вищезазначене, українські радянські історики у два перші повоєнні десятиріччя провели колосальну роботу, ввели до наукового обігу величезну кількість статистичних даних та виокремили цілий спектр невирішених питань, які стали дороговказом і завданнями для наступного покоління українських радянських науковців. Зазначено, що аналіз історичного досвіду з відбудови української промисловості в другій половині 1940-х – першій половині 1960-х рр. допоможе осягнути вектори індустріального відновлення та подальшого розвитку ключового сектору економіки України.