Зародження та становлення історіописання розвитку повоєнної промисловості Української РСР (1946–1965 рр.) у перше післявоєнне десятиліття (1946–1953 рр.)

Abstract

Дослідивши процес зародження та перші кроки становлення радянської історіографії промисловості Української РСР авторка приходить до висновку, що на рівні з певними позитивними моментами, такими як створення праць одночасно із становленням самого процесу конкретно-історичного дослідження – «по гарячим слідам» або як би зараз сказали в режимі он-лайн, намагання охопити всі існуючі аспекти теми, залучити до створення робіт не лише професійних істориків, але й журналістів, публіцистів, письменників, робітників, останні з яких безпосередньо задіяні у виробничому процесі, радянське історіописання перших повоєнних років увібрало в себе весь той негатив пізньосталінської тоталітарної диктатури, на послаблення якої так сподівалися прості люди, які тільки вчора перемогли нацизм. Гіперболізація і без того культу особи Сталіна у перше повоєнне десятиліття вийшла на максимально можливий рівень, коли не лише перемога у війні напряму пов’язувалася з іменем «батька народів», але й стратегічне планування та специфіка повоєнної відбудови та подальшого промислового розвитку, створення нових галузей виробництва, механізація та автоматизація всіх промислових процесів теж зводилася до «геніального передбачення» особисто Сталіна. За таких умов, головною метою усіх праць, не дивлячись на те, чи це наукова стаття, брошура, монографія, розвідка, ставилося не стільки об’єктивне розкриття завдань, скільки змалювання внеску Сталіна, його оточення та партійно-бюрократичної номенклатури в процес відбудови та подальшого промислового розвитку. Пронизані культом особи, ці праці неправдиво відтворювали внесок робітників, інженерно-технічних кадрів, цілих науководослідних інститутів неправомірно приписуючи наприклад вдалі інженерні рішення напряму «батьку народів». До недоліків та прорахунків радянського історіописання перших повоєнних років слід віднести приділення дуже незначної уваги матеріально-побутовому становищу робітників, підвищенню їх освітнього, професійного, культурного рівня, майже відсутність праць, присвячених відбудові легкої, харчової, місцевої промисловості.