Вплив навантажень силового фітнесу на організм підлітків із надмірною вагою різного типу регуляції ритму серця

Abstract

Актуальність. Складність реалізації проблем, пов’язаних із постійно прогресуючим збільшенням кількості населення з надмірною вагою, є одним із пріоритетних питань широкого спектра науковців та практиків із біології, медицини й фізичного виховання. Мета статті – вивчити особливості впливу гострих навантажень різної інтенсивності із силового фітнесу на організм підлітків із надмірною вагою різного типу регуляції ритму серця. Методи. Обстежено 58 підлітків (хлопців) 14–15 років із надмірною вагою. Показник відсотка жирової маси респондентів становив 40,7+1,8 %, що у 2,2 раза перевищує норму для цієї вікової групи. У якості тестових навантажень учасники почергово використовували розроблені три моделі занять із силового фітнесу (№ 1–3). За результатами спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР) учасників розділено на дві групи. До групи А входило 20 підлітків, показник вегетативного балансу (LF/HF = 1,46) був найбільш наближеним до оптимальних значень категорії норматоніків серед хлопців цього віку з нормальною вагою. До групи Б увійшло 38 учасників, показник вегетативного балансу був суттєво зміщений у бік симпатичної регуляції (LF/HF = 4,54). Контроль ВСР відбувався в стані спокою та у відповідь на гостре тестове навантаження, застосовуючи почергово кожну з розроблених моделей занять із силового фітнесу для зазначеного контингенту. Результати. У відповідь на тестові навантаження (модель № 1) серед підлітків-норматоніків відбувається зниження впливу автономної регуляції та підвищення симпатичного тонусу. У групі симпатотоніків спостерігаємо одночасне зниження симпатичного та парасимпатичного тонусу на тлі посилення центрального контуру регуляції синусового ритму. У підлітків-норматоніків після навантажень в умовах використання моделі занять № 2 простежуємо одночасно підвищення впливу автономної регуляції та посилення центрального контуру. Однак у групі симпатотоніків після заданого тестового подразника простежено послаблення центрального контуру й зміщення вегетативного балансу в бік симпатичних впливів. У відповідь на тестові навантаження під час застосування моделі занять № 3 в обох груп підвищується рівень напруження регуляції ритму серця та посилення центрального контуру. При цьому показники симпатичного й парасимпатичного тонусу демонструють зовсім протилежне співвідношення серед підлітків обстежених груп. Висновки. Виявлено, що для підлітків-норматоніків із надмірною вагою використання режиму навантажень високої інтенсивності (Ra = 0,71) на тлі креатинфосфокіназного механізму енергозабезпечення в поєднанні з комплексом базових вправ на тренажерах є оптимальним стресовим подразником для реалізації процесів короткочасної адаптації. Для групи підлітків-симпатотоніків подібним оптимальним стресовим подразником у процесі подальшої довготривалої реадаптації буде застосування режиму навантажень середньої інтенсивності (Ra = 0,65) й енергозабезпечення за рахунок анаеробного гліколізу в поєднанні з комплексом ізолюючих вправ на тренажерах зі зміною положення тіла для зменшення активності груп м’язів стабілізаторів.