Статті (М та ГП)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ International standards regarding the leadership role of a leader in preventing and detecting bribery(2023) Derkach Serhiy; Datsko Kateryna; Lomzhets Yuliia; Деркач С. А.; Дацко К. П.; Ломжець Ю.В.Worldwide studies show that society sees a direct link between bribery and a leader, regardless of whether this leader is an official of public law or the head of a private enterprise. Global legal regulations and recommendations of international organisations say that the role of the leader (both at the country level and within an individual organisation) is crucial in the development of an integrity environment within the organisation. The article is devoted to the study of the international concept of "Tone at the Top" or "Leader's Voice" in preventing bribery within an organisation. At the same time, each institution needs an individual approach and establishment of an algorithm for developing an anti-bribery system and implementing a corporate culture based on the principles of ethics and integrity. The study is aimed at systematizing international standards in the field of bribery prevention and determining the role of the leader of each organisation in their implementation. For this, the leader needs to determine the key areas to make an effort in building the bribery prevention system within the organisation. The article summarizes the requirements of international standards, in particular, ISO 37001 "Anti-bribery management systems" and ISO 31000 "Risk Management", the recommendations of international organisations on the development of an effective system to prevent bribery, and defines the priority measures that should be implemented by the leader of the organisation in order to develop an integrity environment and to implement a corporate culture based on the principles of accountability and transparency. The article defines the following mandatory elements of such work: distributing the responsibility for anti-bribery policies of an organisation, establishing an anti-bribery unit and ensuring its activities, researching the anti-bribery context of the organisation and assessing bribery risks; raising awareness of the organisation's antibribery policies; fostering a culture of exposing bribery within the organisation; analysing the effectiveness of the organisation's anti-bribery policies. Such a system is able to provide a number of reputational advantages, the expansion of opportunities for foreign economic activity, the expansion of partnership and most importantly – the prevention of corruption abuse and attention to the organisation and its officials of law enforcement agencies.Документ Юридична клініка як база практичної підготовки майбутніх правників(2021) Ломжець Ю. В.Стаття присвячена аналізу сучасного стану розвитку інституту юридичних клінік в України та ролі юридичної клінічної освіти в практичній підготовці майбутніх правників. У рамках дослідження сконцентрована увага на історичних аспектах розвитку юридичного клінічного руху. Ідея створення юридичних клінік у правничих школах як осередків практичного навчання виникла більше століття тому. Вітчизняна ідея юридичних клінік, у яких студенти-юристи надають безоплатні юридичні консультації простим людям, виникла усередині ХІХ століття в Російській імперії – у Києві та Казані. Також у статті проаналізовано динаміку правового (нормативного) врегулювання діяльності юридичних клінік. Нині в Україні діє Типове положення про юридичну клініку вищого навчального закладу, затверджене МОН у 2006 році, норми якого не відповідають сучасним реаліям діяльності юридичних клінік і потребам правничої освіти. За таких умов провідна роль у формуванні стандартів діяльності юридичних клінік належить Асоціації юридичних клінік України. Відповідно до цього, у статті висвітлено роль і завдання Асоціації в системі клінічного руху, зроблено висновок, що саме діяльність Асоціації є ключовим елементом у розвитку юридичних клінік. Відзначається провідна роль Асоціації в популяризації юридичного клінічного руху, адвокації інтересів юридичних клінік серед органів влади та керівництва українських університетів, їхній поступовій інституціалізації, покращенні практики моніторингу з наданням експертної допомоги тощо. Окрема увага присвячена аналізу особливостей діяльності й перспектив розвитку юридичних клінік в умовах сучасного реформування системи освіти в Україні, євроінтеграційних процесів, інформатизації суспільства, зміні форматів діяльності в умовах пандемії 2020–2021 років. В основу аналізу розвитку основних напрямів роботи юридичних клінік – консультаційного та правопросвітнього – покладено дослідження діяльності юридичної клініки Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Відзначається модернізація підходів до практичного навчання студентів, упровадження інноваційних практик правової просвіти, плідна участь у Всеукраїнських і міжнародних заходах, організованих за ініціативою Асоціації юридичних клінік України. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки про сучасний стан розвитку юридичних клінік в України як ефективного, інноваційного освітнього інституту, що динамічно розвивається, зі сформованою правовою основою (яка все ж потребує оновлення), формами та методами діяльності, чіткою практичною спрямованістю в системі підготовки майбутніх правників. Це дає підстави стверджувати, що українська освіта має гарні перспективи розвитку юридичного клінічного руху, особливо за умов поступової інтеграції до європейського співтовариства та реформування всієї системи правничої освіти.Документ Strengthening the Role of Legal Clinics as a Basis for Practical Training of Workers in the Context of Legal Education Reform(2021) Lomzhets Yu. V.; Ломжець Ю. В.Статтю присвячено аналізу сучасного стану розвитку інституту юридичних клінік в України, у рамках дослідження сконцентровано увагу на його історичних аспектах. Відзначено, що в 2021 р. українському клінічному руху виповнюється 25 років, як один із критеріїв періодизації проаналізовано динаміку правового (нормативного) врегулювання діяльності юридичних клінік. Виокремлено п’ять основних етапів у становленні клінічного руху в Україні. Окрему увагу присвячено аналізу особливостей діяльності та перспектив розвитку юридичних клінік в умовах сучасного реформування системи освіти в Україні, подальшій інституціалізації юридичних клінік як невід’ємної складової частини юридичної освіти. Оцінено стан розвитку юридичних клінік в останні роки під впливом таких чинників, як євроінтеграційні процеси, інформатизація суспільства, зміна форматів діяльності в умовах пандемії 2020–2021 рр. Зосереджено увагу на ролі та значенні у системі клінічного руху Асоціації юридичних клінік України, зроблено висновок про те, що саме Асоціація завдає вектор розвитку всієї системи. Відзначено підвищення рівня (за різними критеріями) юридичних клінік України завдяки популяризації самого руху, його поступової інституціалізації, поліпшення систем моніторингу з наданням експертної допомоги тощо. Проаналізовано практичні аспекти діяльності юридичних клінік протягом 2020–2021 рр. на прикладі юридичної клініки Exaequoetbono Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Відзначено плідну участь у всеукраїнських та міжнародних заходах, організованих за ініціативою Асоціації юридичних клінік України. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки про сучасний стан розвитку юридичних клінік в України як цілком сформований інститут зі сформованою правовою основою (яка все ж потребує певних змін), формами та методами діяльності, чіткою практичною спрямованістю у системі підготовки фахівців у галузі права. Це дає підстави стверджувати, що ми маємо чудові перспективи розвитку юридичного клінічного руху, особливо за умов поступової інтеграції до європейського співтовариства, у рамках вибраного Україною курсу в 2014 р. та належного фінансування. Спрогнозовано подальший розвиток окремих напрямів діяльності юридичних клінік із використанням інформаційно-комунікаційних технологій (онлайн, оффлайн). Найбільш ефективне застосування таких форм для правопросвітніцької діяльності та надання правової допомоги.Документ Social and legal problems of discrimination by age in the medical field(2022) Gren Nataliia; Hutsuliak Olena; Dostdar Ruslana; Peresh Ivan; Roshkanyuk VadymДокумент Current state and development trends of international law in the context of economic and legal analysis of financial measures to combat cybercrime in the global environment(2022) Blikhar Viacheslav; Tsymbaliuk Mikhailo; Hreshchuk Halyna; Dostdar Ruslana; Kokhaniuk Tetiana; Krykavska Iryna; Бліхар В.; Цимбалюк М.; Грещук Г.; Достдар Р.; Коханюк Т.; Крикавська І.Метою статті є дослідження теоретичних засад та прикладних рекомендацій щодо розвитку міжнародного права в контексті економіко-правового аналізу фінансових заходів протидії кіберзлочинності в глобальному середовищі. На підставі результатів проведеного дослідження виявлено, що розвиток міжнародного права відбувається під впливом значних дестабілізуючих чинників правового, політичного, економічного та суспільного характеру й має значний вплив на фінансово-економічну систему країни, адже питома частка кіберзлочинів пов’язана зі вчиненням правопорушень у фінансово-економічній системі. Виявлено низький рівень ефективності міжнародного права при регулюванні правовідносин фінансово-економічного характеру в кіберпросторі. Доведено активізацію економічної злочинності у віртуальному середовищі. У результаті проведених досліджень країн Європейського Союзу та України щодо виявлення тенденцій міжнародного правового регулювання системи фінансових заходів протидії кіберризикам і кіберзагрозам сучасності, а також формування методів і заходів ведення боротьби з економічною кіберзлочинністю встановлено, що серед обраних для аналізу країн виділяється три групи, які характеризуються спільними ознаками: високорозвинуті країни (Австрія, Бельгія, Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Швеція), які забезпечують високі стандарти міжнародного правового регулювання досліджуваної сфери; країни з посереднім рівнем розвитку (Словенія, Естонія, Іспанія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Франція, Словаччина, Чехія), де позиціонуються високі показники забезпечення захисту кіберпростору від злочинних посягань фінансово-економічного характеру, проте існують певні проблеми, що потребують вирішення; країни, що розвиваються (Болгарія, Греція, Італія, Кіпр, Румунія, Угорщина, Хорватія, Україна), у яких є істотні проблеми забезпечення кібербезпеки та економіко-правового регулювання системної протидії кіберризикам і кіберзагрозам, що виникають у фінансово-економічній сфері. Запропоновано шляхи посилення впливу міжнародного права на систему фінансових заходів протидії кіберзлочинності, а саме: удосконалення норм міжнародного права щодо підвищення рівня кібербезпеки фінансово-економічної сфери держави на основі інноваційного розвитку інформаційних технологій та конвергенції технологій штучного інтелекту; посилення міжнародного правового регулювання економічних аспектів діяльності та захисту виробників інформаційно-комунікаційних технологій; посилення захисту інформаційних потоків, що містять відомості про здійснення фінансово-економічних операцій, у кіберпросторі.Документ Оскарження судових рішень у провадженнях щодо реалізації права на мирні зібрання(2015) Шкарнега, О. С.Стаття присвячена практичним аспектам оскаржень судових рішень у провадженнях щодо реалізації права на мирні зібрання. Підкреслені нагальні проблеми у загальному плані, здійснено акцент на конкретних рішеннях апеляційних та касаційних адміністративних судів. Виділено авторське бачення вирішення основних проблем.Документ Стосовно суб’єктного складу в адміністративних провадженнях щодо реалізації права на мирні зібрання(2015) Шкарнега, О. С.Стаття присвячена особливостям визначення суб’єктного складу в адміністративних провадженнях щодо реалізації права на мирні зібрання. Указано на основні особливості при визначенні суб’єктного складу таких справ і запропоновано певну класифікацію в цьому напрямі.Документ Щодо підсудності справ за адміністративними позовами про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання(2015) Шкарнега, О. С.У статті автором було здійснено загальний аналіз норм КАС України, за якими визначається підсудність адміністративних справ, та вказано на складність вирішення цього питання, яке зазвичай відображається у неналежному забезпеченні принципу доступності до суду в адміністративному судочинстві. Стаття присвячена також особливостям визначення підсудності в адміністративних провадженнях щодо реалізації права на мирні зібрання. Вказано на основні особливості при визначенні підсудності таких справ, та запропоновано певні зміни в цьому напрямку.Документ Правове регулювання провадження в справах щодо реалізації права на мирні зібрання(2015) Шкарнега, О. С.У статті проведено детальний аналіз нормативно-правових актів вітчизняного законодавства та нормативно-правових актів міжнародного значення, які безпосередньо призначені для регулювання провадження в справах щодо реалізації права на мирні зібрання.Документ Сутність шлюбу та види шлюбних відносин за законодавством України(2022) Достдар, Р. М.Насьогодні актуальним є дослідження сутності шлюбу та видів шлюбних відносин подружжя як з боку законодавчого, так і договірного регулювання. Сімейне законодавство на різних стадіях розвитку нашої держави зазнавало змін. У свою чергу, сімейні відносини завжди були і залишаються у полі зору науковців, вчених та законодавців. Дійсно, проблематика законодавчого врегулювання відносин між подружжям достатньо досліджений правовий інститут, так як дослідження у цій сфері відбувалися ще за часів правління радянської влади. А щодо договірного регулювання, то проводилися дослідження виключно у розрізі порівняння із існуючими нормами у інших країнах. Що стосується дослідження договірного врегулювання як самостійного інституту, то його не було. Тому ці відносини слід вважати нетиповими і мало дослідженими для України. Поняття шлюбу, його ознак, визначення його правової природи змінювалися з історичним розвитком людства, вони залежали і залежать від багатьох факторів, соціально-економічного устрою держави, релігійних віросповідань, соціально-моральних поглядів на мету створення сім’ї та її значення для держави і суспільства, а також ролі жінки у цих відносинах. І якщо шлюб як союз двох осіб різної статі є традиційним і незаперечним твердженням для вітчизняної сімейно-правової доктрини, а також для законодавства, то в зарубіжній науковій літературі ставиться питання про можливість укладення одностатевих шлюбів та існування багатоженства. Все це зумовило неможливість визначення універсального правового поняття шлюбу, а також виникнення різних концепцій щодо правової природи шлюбу. Шлюб призводить до появи моральних і майнових відносин між подружжям. Можна навіть сказати про те, що немайнові відносини виникають першочергово, а потім після них майнові відносини як похідні. Подружні відносини можна також класифікувати на ті, що регулюються законом і ті, що регулюються самим подружжям в договірному порядку. Також можемо подружні відносини класифікувати на абсолютні та відносні.Документ Суб’єкти спадкування за заповітом відповідно до законодавства України(2022) Достдар, Р. М.У статті досліджуються учасники спадкування за заповітом. Визначено коло осіб, які можуть виступати заповідачем, спадкоємцем та виконавцем заповіту. Зазначається, що правовий статус заповідача характеризується наявністю повної цивільної дієздатності на момент складання заповіту, право укладати заповіт надано виключно фізичним особам без винятків. Правовий статус спадкоємців за заповітом регламентований як загальними нормами, що застосовуються і до спадкоємців за законом, так і спеціальними правами в частині виконання заповіту. Законодавець не обмежує спадкоємців в праві спадкування при відсутності повної цивільної дієздатності, так неповнолітні спадкоємці можуть реалізувати своє спадкове право через представників, зокрема батьків, опікунів (піклувальників). Аналіз українського законодавства дозволяє зробити однозначний висновок про неможливість участі постмортальних дітей у спадкових правовідносинах, принаймні стосовно своїх померлих біологічних батьків. Наряду з фізичними особами спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи, держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Таке спадкування має певні особливості, оскільки воно можливе лише за заповітом. Ці особи повинні бути правоздатними, тобто існувати на час відкриття спадщини. Якщо ж юридична особа, визначена спадкоємцем за заповітом, ліквідована до відкриття спадщини, заповіт в цій частині не буде мати юридичної сили, а спадкове правонаступництво здійснюватиметься відповідно до закону. Юридична особа як спадкоємець наділена тими ж загальними правами, що й фізичні особи-спадкоємці. Спадкоємцями не можуть філії, представництва, інші підрозділи юридичної особи, оскільки вони не мають самостійного юридичного статусу. Виконавцем заповіту може бути як фізична, так і юридична особа приватного права. При цьому виконавцями заповіту можуть стати як особи, які є спадкоємцями за заповітом, так і особи, які не є спадкоємцями за заповітом.Документ Проблемні питання щодо розгляду справ у судах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: теорія та судова практика(2021) Дубинський, О. Ю.; Достдар, Р. М.У статті розглядаються питання щодо розгляду справ у судах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначається, що розгляд судами трудових спорів про поновлення на роботі відбувається в порядку цивільного або ж адміністративного судочинства залежно від правового статусу сторін чи сторони такого спору. Під час судового розгляду таких справ по суті, при апеляційному перегляді чи касаційному можуть виникати окремі процесуальні питання, які однозначно не регламентуються чинним законодавством, а судова практика є суперечливою. У статті було досліджено три питання, які можуть виникнути під час судового розгляду чи перегляду судових рішень вищестоящими судами. Перше питання: середній заробіток за час вимушеного прогулу – це різновид заробітної плати чи спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника? Було досліджене чинне законодавство, теорія та судова практика, однак однозначної відповіді законодавство про працю не містить – увага переважно зосереджена на обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Питання друге: чи може працівник після ухвалення рішення про поновлення його на роботі надалі звернутися до суду з окремим позовом про стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу? Зазначається, що поновлення на роботі, вимога про оплату часу вимушеного прогулу, про визнання необґрунтованою відмову роботодавця укласти трудовий договір тощо – це предмет трудового спору про поновлення на роботі. Питання третє: у який строк – тримісячний чи відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України без обмежень будь-яким строком – особа може звернутися до суду з позовом про стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу? Робиться висновок, що вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу до суду є «грошовою вимогою», тому обмежуються тримісячним строком.Документ Рецепція принципу когнатського споріднення у спадковому праві(2021) Достдар, Р. М.У статті проводиться дослідження принципу когнатського споріднення в спадковому праві. Зазначається, що рецепція римського й візантійського (греко-римського) права ще із часів прийняття християнства прямо чи опосередковано впливала на правові системи, які існували на території сучасної України, на сутність правових інститутів, на правосвідомість нашого народу. Особливо проявляється цей вплив у принципах спадкового права, які формувалися не одне тисячоліття. Ці правила трансформувалися під впливом часу, під гнітом правил завойовників, унаслідок запозичень із правил інших народів. Однак для народів, які населяли й населяють країни Західної та Східної Європи, спільною характерною рисою під час спадкування є відомий ще з римського приватного права принцип когнатського споріднення, тобто споріднення по крові, як кращий у процесі визначення прав на спадщину за законом. Прослідковується рецепція принципу когнатського споріднення в цивільному законодавстві деяких країн Європи, а саме Франції, Німеччини й Швейцарії. Звертає на себе увагу в сучасному законодавстві країн Європи чітке визначення ступенів і ліній спорідненості, які мають значення для спадкування за законом, що свідчить про дотримання традицій римського права в сучасному законодавстві. Східноєвропейський вплив на українських землях зумовлюється православною релігією, через яку проходили норми римського (греко-римського) права, особливо в галузі спадкового права. Прослідковується генеза цього принципу із часів формування римського приватного права дотепер. Підкреслюється виняткова роль відомого візантійського імператора Юстиніана, який остаточно закріпив принцип когнатського споріднення у своїх Новелах і всіх потенційних спадкоємців за законом (родичів) розподілив на п’ять класів. Досліджуються законодавчі пам’ятки історії українського права, де окреслюються правила визначення кровних родичів, які мають право закликатися до спадщини в разі спадкування за законом. Робиться висновок про наявність рецепції та впливу римського приватного права на розвиток сучасного цивільного й спадкового права України.Документ Розгляд справ щодо порушення виборчого процесу в адміністративному провадженні(2020) Дмитрук, І. М.Стаття присвячена одній із актуальних тем українського сьогодення – правового врегулювання та розгляду справ щодо порушення виборчого процесу. Вільне волевиявлення, яке гарантується громадянам у статті 71 Конституції України повинно забезпечуватися рядом державних інституцій, які покликані виконувати свою функцію. Нормативно-правові акти, які діють в Україні, дозволяють застосовувати судовий та досудовий способи врегулювання спорів щодо порушення виборчого процесу. При дослідженні розгляду таких справ адміністративною юстицією, було виділено ряд ознак. Вони допоможуть, з теоретичної позиції, класифікувати такі справи. З практичної точки зору, це дасть змогу реалізувати терміновість вказаних справ. В теорії адміністративного процесу справи щодо порушення виборчого процесу відносяться до окремих категорій термінових адміністративних справ. В цьому дослідженні проводиться аналіз розгляду справ щодо порушення виборчого процесу судами першої інстанції за період з 1 січня 2019 року по теперішній час. Статистичні дані, які взяті із Єдиного державного реєстру судових рішень, вказують на той факт, що така категорія справ має вагомий кількісний показник. Виборчий кодекс України врегульовує адміністративне провадження розгляду скарг щодо порушення виборчого процесу, визначаючи при цьому досудовий порядок та строки вирішення таких справ. В статті вказуються суб’єкти звернення до виборчої комісії зі скаргою. Це сприяє всебічним можливостям для громадян реалізувати свої права в контексті інституту безпосередньої демократії. Розгляд справ щодо порушення виборчого процесу достатньо врегульований з позиції законодавства. Але на практиці, на швидкий та ефективний розгляд справ впливає багато суб’єктивних чинників, які спроможні завадити відновленню порушеного права. Такими чинниками, перш за все слугує, обмеженість в терміні, швидкий процес подачі та розгляду справи, недостатність часу для підготовки та збору доказової бази, при необхідності, та багато інших чинників.Документ Правові інструменти впровадження децентралізації в Україні(2020) Дмитрук, І. М.; Dmytruk, I. M.Досліджується впровадження та посилення таких правових інститутів, як місцевий референдум та адміністративний договір на теперішньому етапі децентралізації в Україні. Проводиться аналіз нормативно-правової бази, в результаті якого формуються висновки про відсутність достатнього правового регулювання місцевого референдуму. Це суперечить нормам Конституції України. Референдум повинен існувати в демократичному суспільстві, адже він може бути використаний як противага рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, які інколи піддаються суперечливим мотиваціям найбільш активними громадянами. Місцевий референдум допоможе жителям громади легітимізувати свої рішення безпосередньо. Установча влада в Україні належить до виключного права українців. Тому в найближчі терміни необхідно прийняти закон "Про місцеві референдуми", щоб ввести в українське законодавство ключовий інструмент демократії та підкріпити норми Конституції не формальними положеннями, а дієвими кроками. Адміністративний договір, як інструмент договірного врегулювання правових відносин, що можуть скластися чи складатимуться з органами влади та територіальною громадою, потребує частішого використання на практиці. Причиною виникнення адміністративного договору може бути як закон, де чітко мають встановлюватися умови таких правових відносин, так і рішення ради про делегування публічно-владних управлінських функцій для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб’єктами владних повноважень, для перерозподілу або об’єднання бюджетних коштів у випадках визначених законом, замість видання індивідуального акта, для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Тут договір постає як необхідність врегулювання правових відносин між суб’єктами цих відносин, один із яких є суб’єкт публічного права. Правова природа таких договорів є досить дискусійна. Використання адміністративного договору прискорить ефективну діяльність територіальних громад і органів державної влади та спричинить їх до значно оперативнішого впровадження прийнятих рішень у життя. Не можливо впроваджувати процеси децентралізації без розширення правових інструментів, які мають бути справедливо ввірені саме народу.Документ Impact of globalization processes on the administrative and territorial structure of Ukraine(2019) Dmytruk, IrynaУ статті застосована методологія системного аналізу нормативно-правової бази, яка покликана установити адміністративно-територіальний устрій. Досліджені зовнішні та внутрішні чинники впливу на територіальну реформу в Україні. Визначається вплив глобалізації на вказаний процес.Документ Правові аспекти доплат та надбавок працівникам вищих навчальних закладів освіти(2019) Дмитрук, І. М.У статті підкреслюється правове значення доплат і надбавок на законодавчому рівні. Аналізується різниця між цими поняттями. Наводиться правова характеристика дефініції "інтенсивність праці". Визначається взаємозв’язок між цими поняттями в аспекті роботи працівників вищих навчальних закладів. Надаються пропозиції до чинного законодавства для того, щоб удосконалити правовідносини між роботодавцем та найманими працівниками.Документ Зарубіжний досвід державного контролю за додержанням законодавства на транспорті та можливості його використання в Україні(2018) Дубинський, О. Ю.; Дубинский, О. Ю.; Dubynskyi, O. Yu.Дубинський О. Ю. Зарубіжний досвід державного контролю за додержанням законодавства на транспорті та можливості його використання в Україні. – Стаття. У статті обґрунтовано актуальність вивчення й переймання зарубіжного досвіду державного контролю за додержанням законодавства на транспорті з акцентом на досвід країн Європейського Союзу. Проаналізовано та узагальнено основні можливості використання в Україні зарубіжного досвіду з державного контролю за додержанням законодавства на транспорті.Документ Сутність і особливості державного контролю за додержанням законодавства на автомобільному транспорті(2018) Дубинський, ОлегУ статті обґрунтовано необхідність неухильного додержання законодавства на автомобільному транспорті й посилення державного контролю за його дотриманням. Визначено сутність державного контролю за додержанням законодавства на автомобільному транспорті. Виявлені та охарактеризовані основні особливості державного контролю за додержанням законодавства на автомобільному транспорті.Документ Суб’єкти здійснення державного контролю за додержанням законодавства на транспорті в Україні(2018) Дубинський, ОлегУ статті обґрунтовано, що чинна нормативно-правова база не дає чіткої відповіді, які конкретно органи є суб’єктами здійснення державного контролю за додержанням законодавства на транспорті. У зв’язку з цим визначено сутність поняття суб’єктів здійснення державного контролю за додержанням законодавства на транспорті, виділено та охарактеризовано основні з них. Акцентовано увагу на доцільності розроблення і прийняття проекту Закону України «Про державний контроль за додержанням законодавства на транспорті», який би врегульовував у тому числі й це питання.