Статті (ПФ та СГД)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Політичні процеси в країнах ЄС у контексті регіоналізації міжнародних відносин(2024) Матвієнко Людмила Володимиріна; Кравчук Ольга Юріївна; Matvienko Liudmyla Volodymyrivna; Kravghuk Olha YuryivnaУ статті розглянуто основні сучасні політичні процеси в Європейському Союзі, які характеризуються тенденціями до регіоналізації міжнародних відносин, які якісно змінили роль регіонів в нинішній політичній архітектурі ЄС і дозволили стверджувати про формування Європи регіонів. Досліджено алгоритм трьох основних варіантів процесу переходу від «Європи держав» до «Європи регіонів», розпочатого наприкінці 60-х pр. XX ст., який привів до виокремлення прикордонних і транскордонних регіонів, а з часом – і великих міжрегіональних об’єднань: радикальна інтерпретація у сенсі відмирання національної держави та формування Єдиної Європи двох рівнів – наднаціонального та регіонального; інтенсифікація міжрегіонального співробітництва та горизонтальна інтеграція через ігнорування старих кордонів усередині ЄС; трирівнева Європа, де кожний рівень наділений відповідними повноваженнями на основі принципу субсидіарності: ЄС–національна держава–регіони (вертикальна інтеграція). Встановлено, що третій варіант найадекватніше відображає ситуацію, що склалася, за якої регіони набувають дедалі більшого економічного та політичного значення, але національні держави ще потрібні для забезпечення інтересів своїх громадян і організацій через нерівномірність економічного розвитку. Констатовано, що максимально важливе використання реґіональних ресурсів повинно базуватися на врахуванні специфіки конкретного району: всі райони й повинні бути різними, щоб у кінцевому результаті з’явилися не просто певна кількість регіонів, а складні структури співробітництва, такий підхід відображає прагнення реґіонів ЄС до більшої автономії. Зроблено висновок про те, що сучасні політичні процеси в ЄС характеризуються тенденцією до регіоналізації міжнародних відносин, яка якісно змінила роль регіонів в нинішній політичній архітектурі ЄС, а реґіональна політика повинна сприяти вибору оптимального розподілу ресурсів окремого реґіону, підвищенню його конкурентоздатності, розробляючи конкретні, прив’язані до місця програми із залученням даних реґіональної експертизи.Документ Вживання фемінітивів у сучасному науковому політологічному дискурсі: психолінгвістичний вимір(2023) Ворчакова, І. Є.; Vorchakova I. Ye.Стаття присвячена актуальним проблемам сучасного психолінгвістичного дискурсу – використанням фемінітивів, тобто іменників жіночого роду, альтернативних аналогічним поняттям чоловічого роду. Дослідження відбувається на стику декількох наукових галузей, таких як лінгвістика, політологія, гендерологія та суспільствознавство. У роботі проаналізовано вибрані фемінні лексеми, які фіксуються в працях сучасних вчених-політологів. Мате- ріалом слугували лексичні одиниці, які були виокремлені з наукових доробок вітчизняних вчених. Фокус дослідницької уваги зосереджено на вивченні наукових праць українських вчених-політологів та науковців, які присвячують свої праці політичним дослідженням останніх чотирьох років. Вибір аналізу зазначених наукових матеріалів обумовлений декількома факторами: по-перше, ухваленням 22 травня 2019 року Кабінетом Міністрів нової редакції Українського правопису, який дозволяє утворювати та вживати фемінітиви в літературній мові, та затвердженням 18 серпня 2020 року Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України змін до національного Класифікатора професій; по-друге, наукова риторика фахівців у галузі політичних досліджень дає можливість показати зрілість наукового співтовариства та готовність українського суспільства до вживання гендерно чутливої мови в професійному житті; по-третє, моніторинг такого роду публікацій за останні чотири роки, після прийняття відповідних нормативних актів, показує наскільки вчені, які вивчають політичні аспекти професійної реалізації жінок, готові використовувати та представляти фемінітиви в своїх наукових працях. Доведено, що науковці і, в більшості своїй науковиці, досить «скупо» застосовують фемінітиви, але якщо і застосовують, то не суфіксальним способом творення, а з додаваненням до слова в чоловічому роді дефініції «жінка», наприклад, «жінка-лідер», «жінка-менеджер» тощо. У роботі здійснена спроба об’єктивувати зміст поняття «фемінітив» та здійснено оглядову аналітику використання фемінітивів у науковому дискурсі. Сформульвані тематичні групи, що вживаються в науковому мовленні політологів та визначено їхню кількісну динаміку. На основі здійсненого соціологічного експерименту встановлено психологічно сприйнятливу специфіку дослідження феномену «фемінітив». Основними методами наукової розвідки обрано метод аналізу і синтезу теоретичного та фактичного матеріалу та словотвірний аналіз текстів, де застосовуються фемінітиви. В якості експериментального дослідження проведено анкетування за допомогою методики семантичного диференціалу Ч. Осгуда.Документ Революційна традиція в Україні: М. Драгоманов та І. Франко(Гілея, 2023) Бобіна О. В.; Шаповалова І. В.Політична традиція складова частина політичної культури. Політична традиція фіксує політичний досвід, виступає як механізм політичної спадковості. В країнах із сталою політичною культурою політична традиція посідає своє достойне місце в дослідницькому полі. Особливе значення політичної традиції як прикладного феномену політики. Особливо яскраве прикладне, утилітарне значення політичної традиції виявляється в сучасній Росії 2.0. Три революції в Україні, соціально-політичні конфлікти в сучасній Україні примушують з’ясувати витоки соціальної, масової поведінки та теоретичних підходів в розумінні цих явищ. Українська історія і національна політична думка почала осмислення цих процесів з другої половини ХІХ ст., з праць М. Костомарова. Кожне суспільство має свою традицію поведінки в конфлікті. Українські інтелектуали кінця ХІХ ст. М. Драгоманов і І. Франко розмірковують про революцію. Вони визнають революцію, але бояться її наслідків для України. Їхня позиція має ряд підстав. І М. Драгоманов та І. Франко представники західної політичної культури і західної політичної традиції. Їхнє українсько-російське і українсько-австрійське коріння лише підкреслює цю особливість. Обидва гарно знають історію Світу і історію Європи. Знають інтелектуальну традицію: від історії до сучасності, знають та розуміють європейську соціальну філософію. М. Драгоманов та І. Франко приймають активну участь не просто в політичному життя, але й в політичній боротьбі. Українські інтелектуали свідомі критичного погляду на українські справи та не бояться визнавати проблеми українського руху в Російській і Австро-Угорській імперії. М. Драгоманов і І. Франко розуміють, що революції «прискорить» хід історії. Але бояться жорстокості революції саме на українському ґрунті. І таким чином формується замкнуте коло за яке бояться вийти блискучі мислителі. Тільки розвиток політичного руху, політичного конфлікту і зовнішня агресія розірвали це коло в грудні 1917 р. Та без сумніву аналіз революцій і соціальних конфліктів здійсненний представниками української політичної думки, дають нам право вважати чільними представниками української традиції інтелектуальної рефлексії феномену революції.Документ Логістика Північного Причорномор’я: історичний підхід(Олді+, 2023) Бобіна О. В.Документ Гендерне квотування: забезпечення дескриптивного чи субстантивного представництва?(2024) Ворчакова І. Є.; Vorchakova I. E.В статті розглядаються особливості паритетного представництва через впровадження гендерного квотування в виборчих процесах. Окреслено, що саме такий механізм став одним із найефективніших способів подолання гендерної нерівності в політичному представництві. Зазначається амбівалентність наукових підходів до визнання «позитивної дискримінації». Піднімається складне питання наслідків застосування виборчої гендерної квоти і, як результат, ефективність представництва жінок в законодавчих органах влади та органах місцевого самоврядування. Найбільша дискурсивність окресленого предметного поля прослідковується в аналізі забезпечення дескриптивного чи субстантивного політичного представництва жінок. Беззаперечним є той факт, що впровадження гендерних квот як одного з важливих механізмів подолання гендерної нерівності в представницьких органах влади, привертає увагу громадськості до жінок-кандидаток. Відповідно, і жінки-виборці поступово долають гендерні стереотипи і хочуть бути включені в активне політичне життя. Формування політики гендерного представництва через гендерне квотування повинно призвести до однієї з інституціоналізованих форм включення жінок в суспільно-політичну діяльність. Водночас, в роботі піднімається питання доцільності впровадження гендерних квот чи як інституційного директивного механізму чи як громадської ініціативної затребуваності. Огляд наукової літератури показав, що здебільшого впровадження гендерних квот позитивно впливає на дієвість політики, однак до деяких виборчих законодавчих систем потрібно внести кореляції задля того, щоб підвищити представленість жінок у виборчих органах. Динамічність квотних виборчих процесів сприяє більш кумулятивному порядку досліджень не тільки на національному, але й на європейському науковому рівні. Проведений науковий аналіз показав, що є потреба в подальшому розвитку міждисциплінарних гендерних квотних досліджень.Документ Спічрайтинг як невід’ємна складова політичного консалтингу(2024) Ворчакова І. Є.; Vorchakova I. E.У статті показана роль політичного спічрайтерства в сфері публічної політики та його вплив на організацію передвиборчої діяльності кандидатів на державні та політичні посади. Доведено, що спічрайтерство є невід’ємним структурним елементом політичного консалтингу. На прикладі політологічного аналізу праць західних наукових експертів піднімається питання про те, що робота політичних спічрайтерів має набагато ширше функціональне навантаження, ніж підготовка промов для кандидатів. Показується, що з роками робота спічрайтерів набуває все більшої затребуваності і має перманентний характер. Їх професійна діяльність може мати лімінарні форми, але часто не завершується після виборчих змагань. В дослідженні представлені різні підходи до інтерпретації понять «спічрайтер» і «спічрайтерство» та їх компонентні складові. До того ж здійснено розмежування дефініцій «спічрайтерство» та «політичне спічрайтерство». В статті наводяться приклади ефективності та неефективності політичних технологій, які використовують спічрайтери при підготовці кандидатів до виступів. В межах цього дослідження, на основі проведеного корпоративного аналізу дебатів між кандидатами в президенти В. Зеленського та П. Порошенка, обґрунтовані варіації політичних технологічних прийомів, застосовані спічрайтерською командою та політтехнологами задля ефективного впливу на громадську свідомість. Визначено критерії, за якими можна характеризувати роботу спічрайтерів в контексті оцінки підготовки та презентації передвиборчих промов. Превалююча латентність такого явища як політичне спічрайтерство виправдала необхідність глобальних наукових досліджень в цьому напрямку. Останнє дозволило вивчати та формулювати гіпотези щодо функціонального навантаження професійних спічрайтерів.Документ Жіноче політичне лідерство: особливості гендерного сприйняття(2023) Ворчакова І. Є.; Vorchakova I. E.У роботі доводиться, що для демократичного роз- витку важливим є інтенсифікація включення жінок у процеси прийняття державних рішень. Діапазон перспектив в такому напрямку на сьогоднішній день є проблемою з якою стикаються всі країни. У той же час жінки продовжують завойовувати позиції полі- тичного керівництва в ряді держав. Зміни в кількіс- ному представництві жінок-політичних лідерів доз- воляють науковцям систематично оцінювати вплив залучення жінок на такі результати, як державні витрати на охорону здоров’я, соціальне забезпечення та економічну свободу жінок. В статті використову- ються останні інновації в кількісних методах задля доведення доцільності політичного представництва жінок та зайняття ними високих політичних посад. До того ж розглядається трансформація суспільних сприйняттів щодо місця і ролі жінок як політичних лідерів. Доводиться, що протиставляти жіноче полі- тичне лідерство чоловічому, необхідно, виходячи не з темпераментних відмінностей статей, а спираючись на показники результативності обох соціальних груп при досягненні поставлених політичних цілей (порівняння механізмів розробки політики чоловіками і жінками : пріоритетність при віддані переваги проблемним сфе- рам, які приносять користь найбільш уразливим вер- ствам суспільства через охорону здоров’я, соціальне забезпечення та освіту; протидія корупції та зосере- дження ресурсів на якості та послідовності надання державних послуг; створення більш рівноправних та турботливих суспільств). Підкреслюються позитивні тенденції в представлені жінок на політичній арені, що відбувається через поступове долання гендерних стере- отипів і позитивне сприйняття жінок у владі. Показу- ється трансформація світогляду сучасної молоді щодо паритетних представництв на вищих щаблях влади. Вперше в науковій літературі надається розмежування таких понять як «гендерний аспект політичного лідер- ства» та «жіноче політичне лідерство». Прогнозується, що толерантне ставлення до жінок-політичних лідерок поступово стане невід’ємною частиною суспільно-полі- тичної культури цивілізованого світу.Документ Гендерна політика в Україні: можливості та перспективи(2019) Ворчакова І. Є.; Vorchakova IrynaДосліджуються процеси розвитку егалітарної політики в Україні. Виділяються фактори, які перешкоджають проведенню ефективної гендерної політики. Представлені можливі модифікації у формуванні й реалізації ґендерних політичних стратегій в державі. Робиться компаративний аналіз шляхів вирішення проблем гендерної нерівності в Скандинавських країнах і в нашій державі. Доводиться, що становлення паритетної демократії і входження України в європейський цивілізаційний простір неможливі без подолання гендерної асиметрії в усіх сферах життя суспільства.Документ Особливості психологічної готовності молодої особи вступати у шлюб(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Коренєва Ю. П.; Ляшко А. В.; Маркіна М. С.У статті проведено докладний аналіз впливу процесу формування психічних розладів харчової поведінки на дівчат юнацького віку. Вона присвячена дослідженню значення та впливу різних аспектів, таких як основні поняття, установки, форми поведінки, звички та емоції, що пов’язані з їжею. Ці аспекти виявляються індивідуально для кожної особи, що підкреслює унікальність відношення людини до їжі. У статті розрізняються три типи порушень харчової поведінки. Перший тип – екстернальна харчова поведінка, пов’язана з зовнішніми факторами, такими як вплив реклами, соціального середовища та групового прийняття рішень про їжу. Другий тип – емоціогенна харчова поведінка, що виникає внаслідок емоційних станів, таких як стрес, тривога або нудьга, коли люди споживають їжу для заспокоєння або втіхи. Третій тип – обмежувальна харчова поведінка, пов’язана з нездоровими дієтами, дієтологічними обмеженнями та переважанням контролю над їжею. Особливу увагу зосереджено на проблемі харчової адикції, яка набуває особливої актуальності серед дівчат, оскільки вона часто пов’язана з процесом самоствердження та бажанням подобатися іншим. Це може призводити до нездорових звичок у споживанні їжі та негативних наслідків для фізичного та психічного здоров’я. Результати дослідження показали, що у дівчат віком від 17 до 23 років поширені психічні розлади харчової поведінки, що вказує на необхідність розробки та впровадження спеціальних заходів для відновлення нормальної харчової поведінки та підтримки психічного здоров’я дівчат у цьому віковому діапазоні.Документ «Український» Миколаїв в ХІХ – на початку ХХ ст.(Іліон, 2021) Бобіна О. В.Миколаїв – місто багатьох народів. Кожен має свою історію життя в місті. В Миколаєві змішались традиції євреїв, греків, руських, українців та інших народів. Автор акцентує увагу на українській традиції Миколаєва. Наголошено, що до 1917 р. жителі міста вже розуміли поняття «Україна» і «український» і розуміли відмінності між «український» і «малоросійський»Документ Академічна культура НУК: академічна доброчесність, довіра, прозорість, відповідальність, реальне навчання, справжня наука(European institute of further education, 2020) Бобіна О. В.Документ Витоки американської традиції дослідження революції(Гілея, 2019) Бобіна О. В.; Bobina O. V.Революція невід’ємна частина соціально-політичного життя. Кожна країна має свій досвід і традицію революції. Американська соціо-гуманітарна думка продовжує активно досліджувати феномен революції. Деякі американські дослідники заявляють вже про четверте покоління теорій революцій. Автор статті висвітлює витоки американської традиції дослідження феномену революції. Автор вказує на особливості американського підходу, порівнює американський і європейські підходи до формування теорії революції. Підкреслена оригінальність робіт Дж. Кларка, Ч. Еллвуда, Б. Адамса. Автор статті робить висновок, що праці цих авторів створили фундамент майбутніх досліджень в США феномену соціальної і політичної революціїДокумент Музейні установи Півдня України як осередки історичної спадщини(2023) Шаповалова І. В.; Shapovalova І. V.Проаналізовано становлення основних музеїв Півдня України в контексті збереження ними історично-культурної спадщини, окреслені їх основні проблеми і здобутки та вплив цих установ на соціокультурний розвиток таких міст, як Одеса, Миколаїв, Херсон, Феодосія та ін.Документ Всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук: перспективи та виклики» шлях від початку до продовження(2023) Трибулькевич К. Г.; Федоренко М. О.; Trybulkevich K. G.; Fedorenko M. O.Відображено процес утворення та розвитку всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук: перспективи та виклики», що відбувається на кафедрі психології, філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.Документ Розвиток регіонального лідерства в умовах війни в Україні: кейс Миколаївщини(2023) Панченко Г. О.; Матвієнко Л. В.; Panchenko H. O.; Matviienko L. V.Проаналізовано трансформування сутності регіонального лідерства на Миколаївщині. Розглянуто роль Віталія Кіма як впливового регіонального лідера воєнного періоду сьогодення.Документ Проблеми викладання англійської мови у вищій школі в дистанційному режимі(2023) Ворчакова І. Є.; Vorchakova І.Підіймаються питання переваг та недоліків викладання англійської мови в дистанційному режимі в вищій школі. Акцентується увага на основних проблемах, які постають перед викладачами та студентами під час навчання в онлайн-умовах та можливостей вивчення англійської мови.Документ Гуманітарному інституту НУК 25 років: черговий короткий огляд історії(2023) Бобіна О. В.; Bobina O. V.Історія вищих навчальних закладів є частиною історії освіти. Автор описує основні події історії Навчально-наукового гуманітарного інституту (ННГІ) НУК. Цей матеріал є важливими для всієї історії НУК і ННГІ.Документ Перспективи та шляхи реалізації процесу децентралізації держави(2023) Кравчук О. Ю.; Матвієнко Л. В.; Kravchuk O. Yu.; Matvienko L. V.Досліджено особливості реформи децентралізації в країні, що проходить в кілька етапів та має певні особливості, перспективи та труднощі. Теоретичний аналіз процесу децентралізації на прикладі регіону дозволив дійти висновку, що він є досить складним та пролонгованим у часі, який залежить від багатьох факторів. В роботі наголошується, що реалізація цієї ідеї в Україні повинна бути виваженою і враховувати особливості розвитку суспільних та державних інститутів, що сформувались у нашій країні. В роботі наголошується на тому, що з впровадженням реформи фінансової децентралізації збільшення наповненості місцевих бюджетів стало можливими завдяки розширенню повноважень і підвищенню зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень до місцевих бюджетів, реалізації заходів щодо залучення додаткових резервів їх наповнення та підвищення ефективності адміністрування податків і зборів. Посилення впливу органів місцевого самоврядування на соціально-економічні процеси в регіоні можливе лише за умови достатнього обсягу фінансових ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні. Зроблено висновок, що у місцевої влади є можливість за рахунок боротьби з нелегальним виробництвом, а також контрабандою підакцизних товарів здійснювати наповнення власних бюджетів. Однак, збільшення податкових надходжень до місцевих бюджеті наразі не дають їм змоги бути фінансового самодостатніми. Тобто органи місцевої влади мають у своєму розпорядженні додатковий фінансовий ресурс який має спрямовувати на розвиток територій. В цілому слід відзначити, що значна залежність місцевих бюджетів від зовнішніх трансфертів негативно впливає на своєчасність та якість соціальних та інших послуг, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а також гальмує планування та реалізацію інфраструктурних та інших проєктів розвитку.Документ Політична сингулярність Гетьманщини (ІІ половина XVII – початок XVIII століття)(2022) Матвієнко, Людмила Володимирівна; Кравчук, Ольга Юріївна; Matviienko, Liydmyla Volodymyrivna; Kravchuk, Olha YuriivnaУ статті охарактеризовано процес політичної сингулярності Гетьманщини (друга половини XVII – початку XVIII століття). Встановлено закономірності та особливості процесу становлення політичної влади Гетьманщини. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні методи: загальнологічний (аналізу та синтезу), історикогенетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, статистикоаналітичний, проблемно-хронологічний. Поєднання зазначених методів дало можливість ґрунтовно систематизувати фактологічний матеріал та дослідити процес становлення політичної еліти та формування політичної влади Української козацької держави другої половини XVII – початку XVIII століття. Процес становлення національної державотворчості в Україні має власну багатовікову традицію. Яскравим прикладом є Новітня Українська козацька держава – Гетьманщина (1649–1781 рр.). Вже у другій половині XVII століття на основі козацьких традицій виник апарат управління – центральні й місцеві владні структури, які взяли під контроль усі сфери функціонування суспільства. У такий спосіб утверджувалася монополія політичної влади на регламентацію суспільного життя. Засобом донесення основних засад політики гетьмана до центральних й місцевих органів влади, а також управлінських структур самоврядних поселень були накази, які репрезентували владне повеління. У цей час підпорядкування державному апарату не тільки приватних чи групових осіб, а й соціальних спільнот перетворювалося на звичайну норму у взаємовідносинах влади та соціуму.Документ Національні меншини та українізація освіти на Півдні України(2022) Матвієнко, Людмила Володимирівна; Matviienko, Liydmyla VolodymyrivnaУ статті охарактеризоване становище національних меншин південноукраїнського регіону у 1920–1930-х рр. Встановлено, що політика українізації дозволяла не лише розвиватися національній ідентичності євреїв, поляків, німців, болгар та інших національностей, а й сприяла запозиченню й інтеграції її кращих здобутків у культурний, освітній та мовний простір цих народів. Встановлено, що українська мова та культура поступово ставала для етнічних меншин близькою та зрозумілою. Методологічну основу дослідження складають принципи історизму та об’єктивності, реалізовані із застосуванням низки методів: загальнологічного (аналізу та синтезу), історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, статистико-аналітичного, проблемно-хронологічного. Поєднання зазначених методів дало можливість ґрунтовно систематизувати фактологічний матеріал та дослідити вплив політики українізації на освітні процеси національних меншин Півдня УСРР у 20–30-х pp. XX ст. Найуспішніше й найшвидше українізація в середовищі національних меншин просувалася у сфері освіти, особливо початкової, певною мірою було українізовано установи позашкільного виховання. Найбільших успіхів досягли в сільській місцевості, у школах першого концентру. Певною мірою українізовано вищу школу, особливо педагогічну освіту. Позитивне значення мали спроби вирішення мовно-термінологічної проблеми, а також прагнення забезпечити школи україномовною літературою, поряд із виданнями мовами національних меншин.