Сучасний екологічний стан Софіївського водосховища

Abstract

Коновалов В. В. Сучасний стан Софіївського водосховища. НУК. 2024. 69 с. Середні за розмірами річки Інгул та Інгулець є ключовими дренуючими водотоками Південно-Придніпровської Височини, забезпечуючи водовідведення на Південний захід та на Південь – до Південного Бугу та Дніпра. Інгул, впадаючи до Південного Бугу в його пониззі, формує вершину Бузького лиману. Загальна площа басейну Інгулу досить значна – 9 890 км², його русло довжиною 354 км має загальний уклін 0,44 %, проте у верхній та середній ділянці демонструє досить стрімку течію, що взагалі є рідкісним явищем для річок півдня України. Розташування басейну Інгулу в зоні активного аграрного виробництва та зв'язок його з басейном Південного Бугу зумовлює значні за обсягом і характером дії деструктивні впливи на природні екосистеми, розташовані не тільки в річковій долині, але і на всій території басейну. Особливо актуальними є екологічної оцінки руслових водосховищ, каскадом розташованих у долині Інгулу. Найбільшим із них є Софіївське водосховище, розташоване на межі Кіровоградської та Миколаївської областей. Вказана ділянка території є однією із найдавніших сільськогосподарських ділянок України, підданих специфічному антропогенному впливу ще з часів нижнього палеоліту (палеоселище Розанівка). Ця особливість території дослідження дозволяє оцінити локальні та системні наслідки діяльності людини в природному середовищі та в зоні річкових долин – зокрема. Враховуючи, що в наявний час у спеціальній літературі майже не освітлені сучасні дані щодо екологічної оцінки та за відсутності новітніх матеріалів із питань стану загального біорізноманіття Софіївського водосховища, обрана тематика роботи безперечно є актуальною.