Вплив кліматичних змін на водний режим басейну річки Синюха, Україна

Abstract

Басейн річки Синюха є одним із ключових притокових водозборів Південного Бугу, що суттєво впливає на водність його пониззя в межах кліматично вразливої лісостепово-степової перехідної зони України. Метою дослідження є оцінка довгострокових змін водного режиму басейну річки Синюха під впливом кліматичних змін за даними реаналізу ERA5-Land за 1958–2025 рр. Методика. Оцінювання виконано шляхом просторового узагальнення в межах басейну добових і місячних рядів температури повітря, опадів, стоку, вологості ґрунту та компонентів кліматичного водного балансу з подальшим використанням непараметричних методів виявлення трендів, оцінювання їх величини та визначення моментів структурної перебудови. Посушливість оцінювали за стандартизованими індексами, розрахованими для різних часових масштабів. Результати. Встановлено, що для басейну характерні стійке потепління, скорочення опадів, зростання атмосферного попиту на вологу, збільшення кліматичного дефіциту вологи, зменшення стоку, посилення посушливих умов і прогресуюче висихання ґрунтового профілю. Максимальна температура повітря зросла на 2,74 градуса Цельсія, річні опади зменшилися на 15,5 міліметра за десятиріччя, потенційна евапотранспірація зросла на 17,2 міліметра за десятиріччя, а середній річний стік скорочувався на 1,58 міліметра за рік. Виявлено два узгоджені кластери структурних змін: перший у 1997–1999 рр. охоплює насамперед температурні показники, другий у 2004–2006 рр. – стік, посушливість, дефіцит вологи та вологість ґрунту. Наукова новизна роботи полягає у першому комплексному реаналізовому оцінюванні довгострокових змін водного режиму басейну річки Синюха з одночасним урахуванням термічних показників, компонентів водного балансу, стоку, посушливості та вологості ґрунту. Уперше для цього басейну встановлено двокластерну ієрархію структурних змін: ранній кластер 1997–1999 рр., пов’язаний насамперед із перебудовою термічного режиму, та пізніший кластер 2004–2006 рр., у межах якого синхронізуються зміни опадів, вологості ґрунту, індексу SPEI-12 і річного стоку. Практична значимість результатів полягає у можливості їх використання для оцінки ризиків посух, вразливості водопостачання та планування адаптаційних заходів у басейні Південного Бугу.