Внутрішньо переміщені особи в Україні: стратегії адаптації та соціальної інтеграції

Abstract

Статтю присвячено соціологічному аналізу стратегій адаптації та соціальної інтеграції внутрішньо переміщених осіб в Україні. Актуальність дослідження лежить в площині того, що внутрішнє переміщення населення набуло не лише масштабного, а й довготривалого (проспективного) характеру. Внаслідок цього, проблема включення внутрішньо переміщених осіб у приймаючі громади потребує системного наукового осмислення. Метою статті є комплексний аналіз основних стратегій адаптації внутрішньо переміщених осіб, а також визначення факторів, що впливають на процес їх соціальної інтеграції. У статті розмежовано поняття адаптації та соціальної інтеграції. Адаптацію запропоновано розглядати як процес пристосування особи до нового соціального середовища, тоді як соціальна інтеграція визначається крізь призму глибшого включення внутрішньо переміщених осіб у систему соціальних зв’язків, інституційних практик приймаючої громади. Крім того, у статті визначено чотири ключові стратегії адаптації внутрішньо переміщених осіб: активну інтеграційну, адаптивно-очікувальну, сегрегаційну та мобільну. У статті окрему увагу приділено факторам формування адаптаційних стратегій, серед яких виокремлено економічні, соціальні, інституційні та психологічні чинники. До того ж, у статті підкреслено, що стабільна зайнятість, доступ до житла, соціальний капітал, підтримка громади, ефективність соціальних послуг і психоемоційний стан внутрішньо переміщених осіб істотно впливають на результативність інтеграції. У статті також розглянуто цифровізацію як сучасний чинник адаптації, що розширює доступ до інформації, соціальних контактів і державних сервісів, але водночас може поглиблювати цифрову нерівність. У межах даного дослідження було зроблено висновок, що ефективна інтеграція внутрішньо переміщених осіб потребує поєднання державної підтримки, локальних ініціатив, розвитку соціальних мереж і врахування цифрового виміру адаптації.