Адміністративно-правове регулювання використання та охорони водних ресурсів в Україні: сучасний стан та перспективи вдосконалення

Abstract

Гончаров В. Адміністративно-правове регулювання використання та охорони водних ресурсів в Україні: сучасний стан та перспективи вдосконалення – кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Випускова кваліфікаційна робота на здобуття ступеня вищої освіти «магістр» (081 Право). – Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Миколаїв, 2025. Кваліфікаційна робота присвячена комплексному аналізу сучасного стану, виявленню системних проблем та обґрунтуванню перспектив вдосконалення адміністративно-правового регулювання використання та охорони водних ресурсів в Україні. У першому Розділі «Теоретико-методологічні засади адміністративноправового регулювання водних відносин» з’ясовано поняття та правова природа водних ресурсів як об’єкта адміністративно-правового регулювання, розкрито його екологічний, економічний та правовий аспекти. Проаналізовано систему джерел адміністративно-правового регулювання та визначено вплив міжнародно-правових стандартів (зокрема, Водної рамкової директиви ЄС) на формування національного законодавства у сфері водного права. У другому Розділі «Адміністративно-правовий механізм використання та охорони водних ресурсів в Україні» надано характеристику системи та компетенції органів публічної адміністрації у сфері управління водними ресурсами (від центрального до басейнового рівня), виявлено проблеми інституційної фрагментації. Проаналізовано адміністративні процедури дозвільної системи у сфері спеціального водокористування (недостатня прозорість, забюрократизованість). Подано аналіз адміністративно-правових форм державного контролю та застосування юридичної відповідальності (формальність штрафів, недостатня дієвість). Третій Розділ «Проблеми, шляхи вдосконалення та перспективи розвитку адміністративно-правових механізмів охорони водних ресурсів» присвячений ідентифікації системних проблем (слабка міжвідомча координація, низька дієвість принципу сталого розвитку) та обґрунтуванню комплексного підходу до вдосконалення. Запропоновано стратегічні напрями: посилення міжвідомчої координації, цифровізація системи екологічного контролю, а також реформування економічних механізмів відповідальності через збільшення штрафів та адаптацію європейських інструментів стимулювання (плата за забруднення, субсидії). У Висновках підведено підсумки, констатовано, що ефективне адміністративно-правове регулювання можливе лише за умови комплексного підходу до вирішення існуючих проблем, що включає інституційну інтеграцію (басейновий принцип), цифровізацію контролю та впровадження економічно стимулюючих механізмів відповідальності. Вдосконалення цієї сфери сприятиме не лише екологічній безпеці, а й сталому економічному розвитку країни та гармонізації з європейськими стандартами.