Міжнародні стандарти радіаційної безпеки в Україні: стан імплементації, інтегральна оцінка та напрями підвищення ефективності

Abstract

Мета – визначити рівень імплементації міжнародних стандартів радіаційної безпеки в Україні та обґрунтувати напрями підвищення ефективності їх інтеграції у систему охорони праці та екологічної безпеки. Методика. Дослідження ґрунтується на системному підході з використанням методів порівняльного та причинно-наслідкового аналізу. На основі міжнародних документів (МАГАТЕ, МКРЗ, ISO, ЄВРАТОМ) оцінено структуру стандартів і механізми їх реалізації. Запропоновано вагову модель інтегрального індексу інтеграції (IIS), що враховує рівень автоматизації, технічний стан обладнання, дозиметричний контроль, кадрове забезпечення та аналітичну складову. Проведено аналіз чутливості індексу. Результати. Встановлено, що нормативна база України загалом відповідає міжнародним вимогам, однак практична реалізація є недостатньо ефективною. Рівень автоматизації становить <50 % (при 80–90 % у світі), знос обладнання – 40–60 % (при нормативному до 20 %), кадровий дефіцит – 20–30 %. Значення IIS становить 0,58–0,60, що відповідає середньому рівню інтеграції. Найбільший вплив на підвищення ефективності має автоматизація (ΔIIS ≈ +0,025), інші фактори – помірний (ΔIIS ≈ +0,02). Наукова новизна. Запропоновано інтегральний індекс (IIS) для кількісної оцінки рівня інтеграції міжнародних стандартів радіаційної безпеки та визначення внеску ключових факторів. Практична значимість. Результати можуть бути використані для вдосконалення державної політики, гармонізації законодавства, впровадження ризик-орієнтованого підходу та цифровізації систем радіаційного моніторингу.