Роль міжнародних інституцій у забезпеченні економічної стабільності

Abstract

Мета. Метою статті є комплексне дослідження ролі міжнародних фінансових і регуляторних інституцій у забезпеченні економічної стабільності національних економік у період посилення глобальних фінансових дисбалансів, цифрової трансформації та геополітичних ризиків. Методика. Методологічну основу становлять інституційний та системний підходи, що дали змогу розглянути міжнародні інституції як складові глобальної фінансової архітектури. Використано структурно-функціональний аналіз для ідентифікації основних напрямів їхньої діяльності, порівняльний аналіз для зіставлення інструментів стабілізаційного впливу, а також узагальнення аналітичних матеріалів міжнародних організацій. Застосовано логічне моделювання для класифікації фінансових, регуляторних і наглядових механізмів, що використовуються у процесі забезпечення економічної стабільності. Результати. Виявлено, що міжнародні інституції відіграють системоутворюючу роль у підтриманні економічної стабільності через поєднання кредитної підтримки, регуляторних стандартів і координації макроекономічної політики. Доведено, що ефективність їхнього впливу зростає за умов синхронізації дій між різними рівнями управління. Показано, що цифровізація фінансової системи та поширення цифрових валют трансформують традиційні підходи до стабілізаційної політики й підвищують значущість кіберстійкості. Обґрунтовано, що глобальні фінансові кризи, пандемічні загрози та воєнні конфлікти посилюють потребу в адаптації інструментів міжнародних інституцій до нових ризиків. Наукова новизна. Наукова новизна полягає у розвитку теоретико-методологічного підходу до аналізу ролі міжнародних інституцій як інтегрованої системи впливу на економічну стабільність, що охоплює фінансові, регуляторні та цифрові інструменти. Запропоновано розглядати їхню діяльність крізь призму взаємодії стабілізаційних і трансформаційних функцій у глобальній економіці. Практична значимість. Практична значимість отриманих результатів полягає у можливості їх використання органами державної влади та фінансовими регуляторами для формування політики співпраці з міжнародними фінансовими інституціями, розробки програм макроекономічної стабілізації, удосконалення фінансового нагляду та управління ризиками в умовах цифрових і геополітичних трансформацій.