Особливості фізичної реабілітації осіб з серцево-судинною патологією в умовах реформування медичної галузі
Вантажиться...
Дата
2020
Автори
Шлюхтіна, О. В.
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Актуальність теми. В останні десятиліття ішемічна хвороба серця (ІХС), в тому числі й інфаркт міокарда (ІМ), стали основною причиною смертності у більшості європейських промислових країн. За даними ВООЗ, у віці 50–54 роки вона складає 454–467 осіб на 100 000 населення. Україна посідає одне з перших місць в Європі за показниками смертності від хвороб системи кровообігу, який складає 459,48 на 100 000 населення. Цей показник значно перевищує аналогічний у таких країнах як Франція (30,08 на 100 000 населення), Німеччина (75,09 на 100 000 населення), Польща (88,37 на 100 000 населення), Великобританія (76,11 на 100 000 населення).
Серцево-судинна патологія у Європі зумовлює близько 40 % усіх випадків смерті осіб віком менше 75 років, з яких раптова серцева смерть становила понад 60 %.
В Україні захворюваність на хвороби системи кровообігу займає перше місце у структурі загальної смертності й свідчить про зростання поширеності цієї патології та є несприятливим показником стану популяційного здоров’я населення. У формуванні захворюваності провідну роль відіграють гіпертонічна хвороба, ІХС та захворювання судин головного мозку, частка яких відповідно становить 36,8; 24,5 та 19,2 %. У структурі поширеності хвороб системи кровообігу та захворюваності на них серед дорослого населення частка ІХС складає відповідно 34,4 та 27,5 %, серед осіб працездатного віку – 27,2 та 23,8 %, пенсійного – 38,3 та 30,6 %.
Смертність від хвороб системи кровообігу в Україні складає близько 65,8 %, при цьому від ІХС – 71,1 %. Структура смертності в Україні загалом залишається незмінною впродовж останніх десятиліть. Найпоширенішою патологією смертності в Україні за останні десятиліття є ІХС.
ІХС стабільно посідає перше місце в структурі причин первинної інвалідності дорослого населення, і впродовж останніх років показники залишаються практично незмінними (20,1 % – у 2009 та 19,5 % – у 2012 роках).
За даними Європейського товариства кардіологів, у популяції ураженість чоловіків удвічі вища, як у жінок. Захворюваність трапляється в молодих, його пік припадає на середні й старші вікові групи, причому з віком кількість хворих зростає. У підгрупі чоловіків віком 45–54 роки захворюваність становить 2–5 %; 65–74 роки – 11–20 %. Подібні показники реєструються й у жінок: відповідно 0,5–1,0 % та 10–14 %; у віці понад 75 років різниця показників між чоловіками та жінками не реєструються.
Ризик розвитку атеросклерозу вінцевих судин та ІХС суттєво збільшується через недотримання здорового способу життя та здорового харчування, шкідливих звичок, недостатньої фізичної активності, особливо серед людей працездатного віку.
Значної частини передчасних смертей від хвороб системи кровообігу можна було б уникнути за умови реалізації адекватної державної політики у сфері охорони здоров’я, спрямованої на зниження впливу чинників ризику, поліпшення роботи медичних служб та підвищення рівня свідомого ставлення громадян до свого здоров’я.
ІХС – захворювання, причиною виникнення якого є абсолютне (при інфаркті міокарда та інших органів) або відносне (наприклад, стенокардія) порушення кровопостачання міокарду із-за ураження вінцевих (коронарних) артерій серця. ІХС зумовлюється переважно атеросклерозом. Утворення атеросклеротичних бляшок з внутрішньої поверхні судин спричиняє звуження їх просвіту та порушенням току крові цією судиною і недостатнім постачанням крові до органів і тканин. Атеросклероз розвивається не тільки у вінцевих судинах серця, але й в будь-яких інших судинах людського організму.
Як «самостійне» захворювання ІХС виділена ВООЗ 1965 року у зв’язку з великим медико-соціальним значенням. Небезпека ІХС – раптова смерть. На її долю припадає близько 2/3 випадків смерті від серцево-судинних захворювань.
Серед безпосередніх причин розвитку ІХС називають спазм, тромбоз або тромбоемболію коронарних артерій серця та функціональну перенапругу міокарда в умовах атеросклеротичної оклюзії цих артерій. Проте не тільки місцеві причини стають причиною розвитку ішемії та некрозу серцевого м’язу і його наслідків. Ними не вичерпується етіологія ІХС, тісно пов’язаної з атеросклерозом. Тільки у рідких випадках при ІХС не буває атеросклерозу вінцевих артерій серця. Патогенетичними факторами ІХС є гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, надмірна маса тіла (ожиріння), малорухливий спосіб життя, куріння тютюну, порушення толерантності до вуглеводів, особливо цукровий діабет, сечокислий діатез, генетична схильність, належність до чоловічої статі.
Патогенетичні фактори ІХС епідеміологами розцінюються як фактори ризику, тобто показники можливості розвитку інфаркту міокарда як головного прояву ІХС у певний проміжок часу (здебільшого 10 років) у певної групи населення (зазвичай 1000 осіб). Передбачувана цінність гіперліпідемії становить 21 %, а сума таких факторів, як гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, куріння тютюну і надмірна маса тіла – 44 %, тобто майже у половини обстежуваних осіб з чотирма факторами ризику протягом 10 років розвивається ІХС. Гіперліпідемія як патогенетичний фактор ІХС має значення не тільки для розвитку атеросклерозу вінцевих артерій серця – морфологічної основи хвороби, але й для утворення тромбів на атеросклеротичних бляшках у просвіті коронарних артерій. При ІХС велике значення має цукровий діабет, оскільки він супроводжується гіперліпідемією.
В ґенезі інфаркту міокарду суттєву роль відіграє артеріальна гіпертензія, яка ускладнює перебіг атеросклерозу, у тому числі й вінцевих артерій серця, призводить до функціонального переобтяження міокарда, сприяє розвитку плазморагічних, геморагічних і тромбоемболічних змін.
Надлишкова маса тіла та малорухливий спосіб життя створюють передумови порушення ліпідного обміну, а ожиріння забезпечує збільшення навантаження на серце. Куріння тютюну спричиняє спазми судин, порушення постачання кисню тканинам, у тому числі серцю, сприяє розвитку ІХС та її наслідків.
З 2018 року в Україні діє нова система реабілітації хворих з ІХС, де відновлювальне лікування в реабілітаційних відділеннях санаторіїв здійснюється за рахунок коштів регіональних Управлінь виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України за тристоронніми договорами. Застрахована (працююча) особа, якій необхідна реабілітація обирає санаторій для відновлювального лікування за рекомендацією лікаря.
Метою нашого дослідження стало вивчення ефективних шляхів комплексного застосування засобів фізичної реабілітації при ІХС на амбулаторному етапі реабілітації.
Виходячи із мети були сформовані наступні завдання:
1. Дослідити основні види реабілітації та принципи її етапності у хворих на ІХС.
2. Провести аналіз особливостей планування та організації тривалих фізичних навантажень у фізичній реабілітації хворих з ІХС та тих, хто перехворів ІМ.
3. З'ясувати ефективні системи тривалих фізичних навантажень при фізичній реабілітації хворих з ІХС та тих, які перехворіли ІМ, на амбулаторному етапі з метою повернення цих пацієнтів до суспільно-корисної діяльності й вторинної профілактики факторів ризику хвороби.
Предметом дослідження стала ІХС та її ускладнення у вигляді ІМ.
Матеріалом дослідження стали публікації за темою у вітчизняній та зарубіжній спеціалізованій літературі.
Об’єкт дослідження – засоби тривалої фізичної реабілітації при ІХС на амбулаторному етапі активного спостереження сімейними лікарями.
Методи дослідження – системний та аналітичний підхід в опрацюванні літературних джерел з узагальненим опрацюванням.
Наукова новизна дослідження полягає у проведенні аналізу та удосконаленню програм тривалої фізичної реабілітації хворих з хронічною ІХС та ІМ в амбулаторних умовах.
Апробація результатів магістерської роботи. Результати кваліфікаційної роботі було оприлюднене на IV міжрегіональній науково- практичній конференції “Priority directions of science and technology development” (м. Київ, 2020 р.)
Практичне значення. На підставі результатів проведеного дослідження буде запропонований оптимальний варіант тривалої фізичної реабілітації хворих хронічною ІХС та ІМ на рівні сімейних амбулаторій в умовах реформованої первинної ланки охорони здоров’я України.
Опис
Шлюхтіна, О. В. Особливості фізичної реабілітації осіб з серцево-судинною патологією в умовах реформування медичної галузі : магістерська робота ; спец. 017 “Фізична культура і спорт“ / О. В. Шлюхтіна ; наук. кер. І. Б. Марцінковський. – Миколаїв : НУК, 2020. – 67 с.
Ключові слова
фізична реабілітація, хвороби серця, амбулаторні умови, 017 “Фізична культура і спорт“, physical rehabilitation, heart diseases, outpatient conditions