Оцінка стійкості пластинчатих елементів корпусних конструкцій при складному навантаженні

Abstract

Анотація. У сучасній практиці інженерних розрахунків оцінку стійкості пластинчатого елементу переважно рекомендується виконувати окремо від кожного діючого навантаження. Неврахування фактора сумісної дії деякої сукупності простих навантажень призводить до значної похибки в розрахунках у небезпечний бік через суттєве завищення ейлеревих критичних напружень. Можливе влаштування вирізу в пластинчатому елементі суттєво впливає на його напружено-деформований стан і призводить до зниження коефіцієнтів стійкості пластини при окремій і одночасній дії простих навантажень в її площині. Такий виріз потребує установки підкріплення, що дає змогу підвищити коефіцієнт стійкості пластини до величини коефіцієнта суцільної або навіть перевищити його. Вибір оптимальних параметрів підкріплюючих елементів, як геометричних, так і конструктивних, є актуальною задачею, особливо в умовах складного навантаження. Було проаналізовано історію розвитку проблеми оцінки стійкості пластинчатого елементу при складному навантаженні у його площині, починаючи з її поставки у 30-х роках минулого століття, до сьогодення і ступінь її вирішення. Показано сучасні результати досліджень стійкості пластин при двокомпонентних навантаженнях. Описано поняття граничної поверхні і для двокомпонентного навантаження граничної кривої та зображено деяку кількість із них. Також у роботі проаналізовано методи і результати розрахунку стійкості корпусних конструкцій, до складу яких входять прямокутні пластинчаті елементи, в тому числі з вирізами різних форм та розмірів, при складному навантаженні в їх площині. Визначені і описані невирішені проблемі в оцінці стійкості пластинчатих елементів при складному навантаженні та окреслено напрям для майбутніх досліджень.